Court ruling № 27618209, 01.11.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-38667/10

№ К-38667/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М. І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі № 2а-21837/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (ОДПІ)

про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, позов задоволено. Визнано частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372343 від 17.08.2010. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля»1,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Красноармійська ОДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких з посиланням на надання правильної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Селидіввугілля»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 517/23-2/33426253 від 05.08.2010, яким встановлено порушення пунктів 1,2 статті 3 та пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(Закон № 265/95-ВР), а саме: проведенням розрахункових операцій з надання послуг у перукарні у період з 03.04.2009 по 23.10.2009 на загальну суму 6 977,00 грн. по ВП «Шахта «1/3 «Новогродівська»; при здійсненні торгівлі квітковою продукцією у теплиці у період з 28.04.2009 по 30.03.2009 на загальну суму 4 806,00 грн. по ВП «Шахта «Україна»та надання послуг за проживання у гуртожитку у період з 14.04.2009 по 15.03.2009 на загальну суму 93 820,67 грн. без застосування реєєстратора розрахункових операцій (РРО).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення № 0000372343 від 17.08.2010, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 561 568,35 грн.

Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 цього Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

За своєю суттю передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»фінансові санкції є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню таких санкцій, наведеному в ст. 238 Господарського кодексу України (ГК).

Статтею 250 ГК встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині часткового скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди виходили з того, що оскільки перевіркою встановлено, що позивач за надані перукарські послуги, торгівлю квітковою продукцією та за надання послуг за проживання у гуртожитку здійснював без застосовування реєстратора розрахункових операцій, відповідач мав право застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пунктів 1,2 статті 3 та пункт 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР у п'ятикратному розмірі суми здійснених розрахункових операцій без застосування РРО в межах строку давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України. Оскільки штрафні санкції в розмірі 179 434,45 грн., розраховані із суми розрахунків, здійснених у період з квітня по серпень 2009 року, застосовані поза межами цих строків, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність рішення № 0000372343 від 17.08.2010 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на цю суму.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак