Court ruling № 27618138, 29.10.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К-16882/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010

у справі №40068/09/2070

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Чугуївської ОДПІ Харківської області.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну відповідача Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на правонаступника Чугуївську об'єднану держану податкову інспекцію Державної податкової служби у зв'язку з перетворення, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру серії ААБ №094560.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань по платі за користування надрами загальнодержавного значення, за наслідками якої складено акт №128/1523/00153146 від 11.02.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами загальнодержавного значення згідно поданих податкових розрахунків за 3 квартал 2008 року, з терміном сплати 19.11.2008, на 47 днів, що є підставою для застосування фінансових санкцій передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000391523/0 від 27.02.2009, яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20% від узгодженої суми податкового зобов'язання, що складає 34392,12 грн.

За наслідками адміністративного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати нарахованих податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що плата за користування надрами загальнодержавного значення за своєю правовою природою є податковим зобов'язанням, а тому порушення установлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»строків їх сплати тягне за собою застосування до підприємства штрафу в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання стосовно юридичної природи плати за користування надрами загальнодержавного значення та порядку сплати цього платежу.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За приписами статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктами 12 та 13 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та збору за спеціальне використання природних ресурсів, одним із видів якого є платежі за користування надрами для видобування корисних копалин.

Згідно статті 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Нормативи плати за користування надрами та порядок їх справляння відповідно до статті 30 цього Кодексу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №264, визначено, що платежі справляються із суб'єктів господарювання, які здійснюють видобування корисних копалин або геологічне вивчення надр з подальшою дослідно-промисловою розробкою.

Відповідно до пункту 5 статті 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»платежі за користування надрами загальнодержавного значення (крім розстрочених податкових зобов'язань НАК «Нафтогаз України»з платежів за користування надрами загальнодержавного значення, термін сплати яких наступає у 2008 році, які є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платежі за користування надрами для видобування корисних копалин належать до загальнодержавних податків і зборів та сплачуються у порядку, встановленому Законом.

За змістом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити прогресуючий штраф.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт сплати позивачем самостійно узгодженого податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин із затримкою на 47 календарних днів, дійшли вірного висновку про законність застосування штрафних санкцій згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук