Decision № 27593182, 21.11.2012, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 0306/5719/12 провадження № 22-ц/0390/1907/2012 Головуючий у 1 інстанції:Денисюк Т.В. Категорія: 48 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Осіпука В.В., Завидовської-Марчук О.Г.

при секретарі Никитюк Ю.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, покликаючись на те, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 12.03.2012 року ухвалено про стягнення з відповідача в її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, яка продовжує навчання аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. Позивач вказує, що до досягнення дитиною повноліття понесла ряд додаткових витрат, пов'язаних із її навчанням у 2009 році на підготовчих курсах Центру для вступу до університету, придбанням мобільного телефону, флешки до нього, ноутбука, колонок, підключення до Інтернету та щомісячної плати за його користування, плати за гуртожиток, а всього на суму 10045 грн., яку просила стягнути з відповідача в її користь одноразово.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 в розмірі 1600 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій із підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу з підстав у ній наведених підтримав в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін з таких мотивів.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених додаткових витрат на дитину в розмірі 1600 грн., суд першої інстанції виходив із представленого позивачем Договору №121/32 від 01.10.2009 року укладеного між Центром гуманітарної освіти Київського міжнародного університету та ОСОБА_4 про здійснення навчання Слухача на підготовчих курсах у м.Ковелі у період з 01.10.2009 року по 01.06.2010 року, відповідно до умов якого, орієнтовна вартість навчання за один рік становить 3200 грн. та із урахуванням матеріального становища відповідача, перебуванні на його утриманні неповнолітнього сина на підставі ст. 185 СК України ухвалив про стягнення половини зазначеної суми.

Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на недоведених обставинах справи, які суд вважав встановленими.

Відповідно до вимог ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, окрім обов'язку батьків утримувати дітей до повноліття, зазначені норми Сімейного кодексу України покладають на батьків також обов'язок сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину, які можуть бути викликані різними особливими обставинами, як негативними, так і позитивними, зокрема, розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, схильністю дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат на форму і спорядження, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті тощо. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

З огляду на викладене, висновки місцевого суду про те, що такі витрати відносяться до додаткових, оскільки викликані особливими обставинами розвитком здібностей дитини є правильними.

Однак, згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Всупереч наведеним правовим нормам, позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів у підтвердження оплати навчання дочки та внесення таких коштів особисто нею. У матеріалах справи відсутні квитанція чи платіжне доручення та документ, який підтверджує завершення навчання на підготовчих курсах, а відповідно до п. 3.1 вищевказаного Договору вартість навчання за один рік в розмірі 3200 грн. є орієнтовною.

З огляду на викладене, у суду не було достатніх правових підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги, а висновки суду ґрунтуються на недоведених обставинах, які суд вважав встановленими.

Рішення в частині відмови у стягненні інших понесених позивачем витрат на утримання дочки сторонами не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість у цій частині колегією суддів не перевіряється.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, колегія суддів стягує з позивача в дохід держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп., оскільки при подачі позовної заяви його не було сплачено і даний недолік залишився поза увагою суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судового збору на рахунок № 31212206780002, одержувач коштів УДКСУ у м.Луцьку, 22030001, код одержувача 38009628, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: