Court ruling № 2744607, 05.06.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

К-33316/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Донченка О.Г.,

представника відповідача Філімоненка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року

у справі№ 49/118-А

за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2006 року ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» звернулось до суду з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000421601/0 від 30 листопада 2005 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30 листопада 2005 року № 0000421601/0.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року постанову господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Стягнуто з ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» до Державного бюджету України 1, 70 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

В касаційній скарзі ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків провела перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку на податок на прибуток ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», як підприємства, що перебуває у державній власності, за період 2003 рік, за результатами якої було складено акт перевірки № 678/16-1/14294471 від 24 листопада 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем граничного терміну сплати узгоджених податкових зобовязань, передбаченого підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на 12 календарних днів, а саме граничний термін сплати податкового зобовязання з податку на прибуток за 2003 рік в сумі 52500, 00 грн. сплинув 19 лютого 2004 року, а фактично суму податкового зобовязання з податку на прибуток сплачено платіжним дорученням № 53 від 03 березня 2004 року.

30 листопада 2005 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000421601/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 12 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 52 500, 00 грн. до позивача застосований штраф у розмірі 10% у сумі 5 250, 00 грн. за платежем: податку на прибуток (авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів).

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

12 травня 2003 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2003 року, в рядку з кодом 20 якої була відсутня сума авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

11 серпня 2003 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2003 року, відповідно до якої в рядку з кодом 20 сума авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, складає 301, 05 тис. грн.

10 листопада 2003 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2003 року, відповідно до якої в рядку з кодом 20 сума авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, складає 301, 05 тис. грн.

22 грудня 2003 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2003 року, відповідно до якої в рядку з кодом 20 сума авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів складає 354, 4 тис. грн.

09 лютого 2004 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за рік 2003 рік, відповідно до якої в рядку з кодом 20 сума авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, складає 374, 2 тис. грн., сума податку до сплати складає 752, 4 тис. грн.

Платіжними дорученнями від 20 травня 2003 року № 2084 позивачем перераховано на рахунок 31218203169205 (код 26077906, банк отримувача - УДК у м. Києві, призначення платежу -101) податок на прибуток (дивіденди) в сумі 41 050, 00 грн. та № 2067 позивачем перераховано на рахунок 31218203169205 (код 26077906, банк отримувача - УДК у м. Києві, призначення платежу -101) податок на прибуток (дивіденди) в сумі 260 000, 00 грн.

Згідно з витягу з банківського рахунку позивача 19 листопада 2003 року позивачем перераховано 53 250, 00 грн. та 18 лютого 2004 року позивачем було перераховано 19 830, 00 грн.

18 лютого 2004 року позивачем було подано заяву до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якій він повідомив, що 20 травня 2003 року платіжним дорученням № 2084 та платіжним дорученням № 2067 була здійснена проплата: податок на прибуток по дивідендах на розрахунковий рахунок 3128203169205 в сумі 41 050, 00 грн. та в сумі 260 000, 00 грн., у звязку з тим, що вищезазначений розрахунковий рахунок є невірним, то позивач просить грошові кошти в сумі 301 050, 00 грн. перенести на розрахунковий рахунок 31119001169205 (податок на прибуток (відсотки на дивіденди).

03 березня 2004 року здійснено перерахунок податку в розмірі 56 943, 33 грн. та в розмірі 91 702, 76 грн. на рахунок 31119001169205.

04 березня 2004 року здійснено перерахунок податку в розмірі 152 403, 91 грн. на рахунок 31119001169205.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суми авансових внесків, нараховані на дивіденди та прирівняні до них платежі, були сплачені позивачем в межах строків, передбачених підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на бюджетний рахунок і в подальшому були зараховані на єдиний казначейський рахунок, як доходна частина бюджету та використовувались державою в особі уповноважених органів за призначенням, а тому застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

При цьому суд першої інстанції посилався на те, що частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету, не відноситься до податків та зборів, що також свідчить про протиправність застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» спірним податковим повідомленням рішенням.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перерахування суми авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, на вірний рахунок відбулось 03 березня 2004 року, тобто фактична сплата суми податкового зобовязання відбулась з порушенням граничного терміну, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому застосування спірним податковим повідомленням рішенням штрафних санкцій є правомірним з урахуванням того, що частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету, віднесена до загальнодержавних податків.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» установлено, що державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх обєднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у звязку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Пунктом третім ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що частина прибутку (доходу), що сплачувалась державними підприємствами за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році, відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), механізм справляння та строк сплати якого передбачений в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (абзац перший підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вищезгаданого Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Враховуючи вищевикладені положення та положення абзацу першого та абзацу другого п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)за результатами фінансово - господарської діяльності у 2003 році частина прибутку (доходу) та авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, мали сплачуватись державними підприємства, до яких відноситься і позивач, до 19 лютого 2004 року.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на вірний розрахунковий рахунок сума авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, в розмірі 5 250, 00 грн. надійшла 03 березня 2004 року.

Таким чином, позивачем було затримано на 12 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток (авансові внески з податку на прибуток, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів), що відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» тягне за собою застосування штрафу в розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ Г.К. Голубєва

________ О.В. Карась

________ М.І. Костенко

________ Т.М. Шипуліна