Court ruling № 27445124, 06.11.2012, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3249/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року в справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл», Приватного підприємства «Техконсалт»про визнання недійсними правочинів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Подільському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання правочинів, укладених між ПП «Техконсалт»та ТОВ «Лібеті Стайл»у квітні 2011 року недійсними, стягнення з ПП «Техконсалт»на користь ТОВ «Лібеті Стайл»731 398,90 грн отриманих за вказаними правочинами; стягнення з ТОВ «Лібеті Стайл»на користь держави 731 398,90 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ДПІ у Подільському районі міста Києва подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі направлень від 20.09.2011 року № 2074 виданого ДПІ у Подільському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лібеті Стайл»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року за результатами якої складено акт № 381/23-404/37195372 від 05.10.2011 року та встановлено наступні порушення податкового законодавства, зокрема: порушення ст. 203,215,228, 662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з ПДВ за період з 01.01.2011 по 31.08.2011 року про обсяги придбання та продажу є недійсними; п.185.1 ст. 185, п.188 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 4634597 грн та завищено суму податкового кредиту на суму 3762686,200 грн; п.1,п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629,650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинам, здійснених ТОВ «Лібеті Стайл»з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Також, Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова на підставі направлень на перевірку від 18.05.2011 року складено акт про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ПП «Техконсалт».

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2011 року між ТОВ «Лібеті Стайл»та ПП «Техконсалт»було укладено угоду № 02/23-02 про співробітництво та організацію взаємовідносин, предметом якої є діяльність сторін для досягнення загальних господарських цілей відповідно до статутних завдань та економічних інтересів кожної із сторін договору.

Зазначену угоду податковий орган вважає недійсною, і як наслідок видані податкові накладі незаконними.

Так, із матеріалів справи вбачається, що учасники договірних відносин - ТОВ «Лібеті Стайл»та ПП «Техконсалт»на момент укладення угоди були зареєстровані як юридичні особи.

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Техконсалт»від 19.10.2010 року № 100250644 анульовано 27.04.2011 року (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

За результатами господарської діяльності до складу податкового кредиту ТОВ «Лібеті Стайл»віднесено суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Техконсалт»в квітні 2011 року на підставі виданих податкових накладних.

Податковий орган просить визнати недійсними правочини, на виконання яких ПП «Техконсалт»27.04.2011 року видано податкові накладні на користь ТОВ «Лібеті Стайл», а саме: №150 -1585,98 грн; №155 -1746,36 грн; №156 -1924,56 грн; № 151 -4633,20 грн; № 173 -6054,05 грн; №159 -6183,54 грн; №153 -6757,34 грн; №168 -6771,60 грн; № 171 -8225,96 грн; №145 - 9378,07 грн; №124 -9682,20 грн; №161 -9900 грн; №166 -11286 грн; №172 -11 339,72 грн; № 157 -11571,12 грн; №162 -13021,16 грн; № 174 -13947,12 грн; 3154 -20344,50 грн; № 164 -22770 грн; № 160 -29769,30 грн; № 152 -30472,20 грн; № 169 -49797 грн; № 144 -148500 грн; № 167 -295737,95 грн, а всього на суму 731398,93 грн.

Проте, суд першої інстанції зазначає, що до позовної заяви не було долучено податкових накладних № 150, №151, № 124, № 161, № 157, № 164, № 169.

Зазначені податкові накладні видані на підставі договорів купівлі-продажу, виконання робіт та надання послуг від 23.02.2011 року № 02/23-02.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Із п.7,8,9 договору від 23.02.2011 року, що укладений відповідачем з ПП «Техконсалт»вбачається, що сторони конкретні форми та розміри участі сторін у здійсненні спільних проектів будуть визначатися за домовленістю. Дана угода є передумовою і підставою для укладання, якщо сторони визнають за необхідне, конкретних договорів. Ціна товару, виконаних робіт та послуг обумовлюється накладними та актами виконаних робіт.

На підтвердження реальності укладеного договору судом першої інстанції були досліджені первинні документи, які свідчать про реальність операцій по виконанню договору, укладеного між відповідачем та його контрагентом.

Посилання позивача на пояснення засновника ПП «Техконсалт»ОСОБА_2 щодо підписання документів за винагороду та відсутність підписів на інших документах, на акт про неможливість проведення перевірки, а також на висновок спеціаліста від 29.09.2011 року, який стосується підпису керівника підприємства ОСОБА_3, то суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги як доказ недійсності правочинів.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Частина 5 статті 203 ЦПК України визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним і з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом цієї норми недійсною може бути визнана, зокрема, угода, укладена з метою ухилитися від сплати податків та обов'язкових платежів або безпідставно одержати з державного бюджету кошти у вигляді податку на додану вартість.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем таких доказів надано не було.

Висновок спеціаліста від 29.09.2011 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу, на який послався представник апелянта як на доказ у справі, колегія суддів не може прийняти до уваги, враховуючи, що він не стосується даної справи, невідомо із якого джерела отриманий, а, як пояснив представник ДПІ, йому не відомо з якою метою і яким органом замовлявся такий висновок.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не надав доказів, які б свідчили про умисел однієї із сторін правочину на вчинення протизаконних дій під час укладення угоди, яка не відповідає вимогам закону та завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 12 листопада 2012 року