Decision № 27369936, 08.11.2012, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11256/12 Справа № 429/1207/12 Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У.М. Доповідач - Котушенко С.П. Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Тамакулової В.О., Романюк М.М.

при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" про зміну формулювання звільнення, визнання наказу недійсним, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.1-3, 19-20, 89-95) до ТОВ "ЛЕРС" про зміну формулювання звільнення, визнання наказу недійсним, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Позивач вказував на те, що з 01 листопада 2010 року він працював у відповідача на посаді технічного інспектора. У зв'язку з невиплатою заробітної плати за половину травня та червень- вересень 2011 року, він 19 вересня подав заяву про звільнення з роботи з 20 вересня 2011року згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Наказом №85-ок від 30 листопада 2011 року його звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули. Трудову книжку йому видали лише 28 грудня 2011 року.

Посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач просив визнати вказаний наказ незаконним, змінити формулювання його звільнення з роботи на звільнення згідно п.1 ст.36 КЗпП України, стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату в сумі 4 954,82 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2011 року по 24 вересня 2012 року включно у розмірі 11 414,52 грн., 2 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4 954,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 000 грн., 300 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та про ухвалення нового рішення. В іншій частині рішення не оскаржується.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що з 01 листопада 2010 року позивач знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем в якості технічного інспектора. Наказом №85-ок від 30 листопада 2011 року його звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули.

При звільненні позивачеві не були виплачені всі суми, що належали від підприємства, тому суд дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача суми невиплаченої заробітної плати у розмірі 4 954,82 грн.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що загальна сума заборгованості по заробітній платі позивача за період з травня по вересень 2011 року становила 5 454,52 грн., оскільки в первісній позовній заяві (а.см.1-3) позивач вказував на отримання у травні 2011 року заробітної плати у розмірі 500 грн., а тому його позовні вимоги як в первісній, так і в остаточній позовних заявах зводились до стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 954,82 грн. (за травень - 500 грн., червень - 1000 грн., липень - 1000 грн., серпень - 1636,34 грн., вересень -818,18 грн.). Підстав для скасування судового рішення в даній частині не встановлено.

Стягуючи з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача, суд виходив з того, що ця сума за період з 21 вересня 2011 року по 24 вересня 2012 року становить 12 536,46 грн., але з урахуванням того, що вона значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі - зменшив її до 3 000 грн.

З таким висновком погодитись не можна, оскільки ОСОБА_2 був звільнений з роботи 30 листопада 2011 року. В цей день він не працював, а тому 21 січня 2012 року направив відповідачеві заяву про проведення розрахунку (а.с.10), яка була отримана останнім 24 січня 2012 року (а.с.11).

З урахуванням викладеного сума середнього заробітку підлягала стягненню за період з 25 січня 2012 року, тобто з наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок по 24 вересня 2012 року, а саме за 166 робочих днів.

При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, частку, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Проте, вказане роз'яснення не давало суду підстав для зменшення суми відшкодування, оскільки ця сума не значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини, постановлене судове рішення в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за затримку розрахунку 8 097,48 грн.(48,78 грн. х 166 днів).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку скасувати. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 8 097,48 грн. (вісім тис. дев'яносто сім грн.48 коп.) В частині стягнення суми невиплаченої заробітної плати рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: