Court ruling № 27361579, 07.11.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/7818/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2-а-580/10/1070

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Переяслав-Хмельницька ОДПІ)

до відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Колос" (далі -Товариство)

про стягнення недоїмки.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької ОДПІ звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з Товариства на користь держави недоїмку по прибутковому податку в сумі 716 741,37 грн.

Постановою названого суду від 06.07.2010 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана заборгованість відповідача перед бюджетом підтверджується документально, у тому числі і постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2009 у кримінальній справі по обвинуваченню посадової особи Товариства ОСОБА_1 в умисному ухиленні від сплати податків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих підстав, що податковим органом не приймалися податкові повідомлення-рішення на оспорювану суму податкового боргу та не вживалися передбачені законодавством заходи для її стягнення, а відтак оспорювана заборгованість не є узгодженою.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України заступник прокурора Київської області просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на особливості адміністрування податку з доходів фізичних осіб та документальне підтвердження існування у Товариства недоїмки з цього податку в оспорюваній сумі.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, за наслідками проведення Переяслав-Хмельницькою ОДПІ планової документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2000 по 01.10.2002, оформленої актом від 10.02.2003 № 11/23-1/23-1-22/00846369, було виявлено наявність у відповідача заборгованості з прибуткового податку у сумі 220 999,98 грн. В акті податкової перевірки відповідача (якою охоплювався період діяльності з 01.04.2005 по 31.03.2008) від 07.08.2008 № 92/23-1/00846369 зафіксовано факт неперерахування Товариством до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 495 741,49 грн.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2009 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у злочині за статтею 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків) було встановлено факт умисного ухилення службової особи Товариства від сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 587 465,42 грн.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного суду відносно передчасності заявлених за цим позовом позовних вимог, позаяк оспорювана сума недоїмки не є податковим боргом у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 названого Закону, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Порядок узгодження податкового зобов'язання врегульований у статті 5 вказаного Закону та передбачає або самостійно визначення платником податків податкового зобов'язання у податковій декларації, або його нарахування контролюючим органом у передбачених законодавством випадках з урахуванням результатів оскарження платником такого донарахування в адміністративному та судовому порядку.

Однак в даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювана за цим позовом сума податкової заборгованості не була узгоджена у вказаному порядку, позаяк зазначена сума Товариством не декларувалась та не була визначена податковим органом у податковому повідомленні за наслідками проведення податкових перевірок відповідача.

Крім того, слід зазначити, що обов'язковим елементом механізму стягнення податкового боргу є направлення податкових вимог в порядку пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Адже абзацом другим підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону передбачено, що стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Тобто до моменту надіслання платникові другої податкової вимоги відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 цього Закону строк застосування такого заходу з примусового погашення боргу як стягнення коштів та звернення стягнення на активи платника є таким, що не настав.

З урахуванням викладеного апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні даних позовних вимог, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2-а-580/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько