Decision № 27224, 21.06.2006, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2006 р.

Справа № 25/126-06-3586

За позовом: ТОВ “Укрінтерконтракт», м. Київ

до відповідача: ТОВ “Продукт”, м. Одеса

про стягнення заборгованості в сумі 52737,96грн., пені в сумі 12917,17грн., індексу інфляції в сумі 6796,03грн. та 3% річних в сумі 2080,60грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: Фірсов Д.О., довіреність від 10.05.06р.

Від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 21.06.06р. приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ “Продукт” на користь ТОВ “Укрінтерконтракт» заборгованість за договором № 1312 від 13.12.04р. в сумі 52737,96грн., пеню в сумі 12917,17грн., індекс інфляції в сумі 6796,03грн., 3% річних в сумі 2080,60грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 06.06.06р. вх. № 12018, від 15.06.06р. вх. № 12774, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції, навів нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог, пояснив обставини справи.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ “Продукт” заборгованість в сумі 104585,83грн.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав. Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

Згідно ухвали Голови господарського суду Продаєвича В.О. від 06.06.06р. строк розгляду справи продовжено в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

13.12.04р. між ТОВ “Укрінтерконтракт» ( Продавець) та ТОВ “Продукт” ( Покупець) був укладений договір № 1312, п.1.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує бакалійну продукцію за узгодженою ціною згідно рахунків-фактур, що виставляються Покупцеві на підставі його замовлень.

Відповідно до п.п.1.2.,1.3. даного договору сума договору складає 250 000 ( двісті п’ятдесят тисяч) грн. ПДВ 50000 ( п’ятдесят тисяч) грн., разом 3000 000 ( триста тисяч) грн., в т.ч. ПДВ. Строк дії договору – з 13.12. 2004р. до 31.12.06р.

Згідно п.п.2.1, 2.2., 2.3. договору № 1312 від 13.12.04р. Покупець зобов’язаний прийняти і розрахуватися за продукцію у строки, зазначені в рахунку-фактурі. Продавець зобов’язаний поставити Покупцеві продукцію в узгоджений сторонами термін. Номенклатура товару, що поставляється, може уточнюватися на протязі строку поставки, за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

На виконання умов договору позивач поставив ТОВ “Продукт” продукцію згідно видаткових накладних № РН-000301 від 28.12.04р. на суму 8600,06грн., № РН-0000015 від 24.01.05р. на суму 142737,96грн., довіреностей № 872196 від 24.01.05р., № 872194 від 28.12.04р., всього на суму 151338,02грн. та виставив до оплати відповідачу рахунки-фактури №СВ-608 від 17.12.04р. на суму 8600,06грн., строк сплати якого визначив до 31.12.04р., № СВ-0000017 від 24.01.05р. на суму 142737,96грн. строк сплати якого визначив до 10.02.05р.

Відповідач зобов’язання щодо оплати поставленої продукції за договором № 1312 від 13.12.04р. не виконав належним чином, провів часткову оплату в сумі 98600,06грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками, у зв’язку з чим неоплаченою залишилась заборгованість за поставлену продукцію згідно рахунку-фактури № РН-0000015 від 24.01.05р. в сумі 52737,96грн. З цього приводу позивачем було надіслано відповідачу лист від 01.07.05р. вх. № 01-07/05, який залишений останнім без відповіді.

Неналежне виконання відповідачем умов договору, стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, чинне законодавство, в їх сукупності, суд вважає заявлені позивачем позовні вимог правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 655 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов’язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію в сумі 52737,96грн., яка підлягає стягненню в повній мірі.

Також, ТОВ “Укрінтерконтракт» заявлено позовну вимогу щодо стягнення з ТОВ “Продукт” пеню в сумі 12917,17грн. за неналежне виконання зобов’язань за договором № 1312 від 13.12.04р. розраховану з суми основної заборгованості.

Відповідно до п. 3.1.4 договору № 1312 від 13.12.04р. за затримання сплати рахунків за відвантажену продукцію Покупець сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком (п.1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (п.1 ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (п.п. 1,2 ст.551 ЦК України) .

Так, із змісту договору № 1312 від 13.12.04р. вбачається, що сторони за неналежне виконання зобов’язань за договором передбачили відповідальність зазначену як штраф, однак за своєю правовою природою ця відповідальність є пенею, тому судом приймається до уваги визначена позивачем в позовній заяві неустойка у вигляді пені.

Звідси, заявлена ТОВ “Укрінтерконтракт” позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 12917,17грн. відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає судом задоволенню в повному обсягу.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 6796,03грн. та 3% річних в сумі 2080,60грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ “Укрінтерконтракт” щодо стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 6796,03грн. та 3% річних в сумі 2080,60грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на зазначене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ “Продукт” заборгованості за договором № 1312 від 13.12.04р. в сумі 52737,96грн., пеню в сумі 12917,17грн., індекс інфляції в сумі 6796,03грн., 3% річних в сумі 2080,60грн. доведеними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, у зв’язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

Згідно ст. 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати, а саме 745,31 грн. державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з ТОВ “Продукт” (65000, м. Одеса, вул. Церковна,19, код ЄДРПОУ 31963287) на користь ТОВ “Укрінтерконтракт” (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 26, код ЄДРПОУ 24931004) 52737 ( п’ятдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 96 коп. заборгованості, 12917 ( дванадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять) грн. 17 коп. пеня, 6796 (шість тисяч сімсот дев’яносто шість) грн.03 коп. індекс інфляції, 2080 (дві тисячі вісімдесят ) грн. 60коп. три проценти річних, 745 ( сімсот сорок п’ять ) грн. 31 коп. державне мито, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати ТОВ “Укрінтерконтракт” (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 26, код ЄДРПОУ 24931004) довідку на повернення надлишково оплаченого державного мита в сумі 300 ( триста) грн. 54 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Малярчук І.А.