Court ruling № 27220135, 23.10.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/53357/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОкружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 рокуу справі№ 2а-9185/11/2670за позовомДочірнього товариства «АДІДАС УКРАЇНА»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 року у справі № 2а-9185/11/2670 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року апеляційну скаргу Дочірнього товариства «АДІДАС УКРАЇНА»задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 року у справі № 2а-9185/11/2670 скасовано. Постановлено нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000184240 від 21.03.2011 року в частині штрафних санкцій на суму 1 700,00 грн. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000174240 від 21.03.2011 року в частині штрафних санкцій на суму 161 798,25 грн. в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг», п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

З доданих до касаційної скарги документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві підлягає заміні її правонаступником Окружною державною податковою службою -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами та вимогами заявника, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 02.03.2011 року по 03.03.2011 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві та ДПІ у м. Житомирі, згідно направлення на перевірку № 349 від 02.03.2011 року та наказу начальника ДПІ у м. Житомирі від 02.03.2011 року № 693, проведено фактичну перевірку магазину позивача про дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевіркою встановлено порушення п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг», що зафіксовано в акті № 0069/06/25/23/24251899 від 03.03.2011 року.

На підставі даного акта прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000184240, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 040,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000174240, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 207 330,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з незабезпечення позивачем своєчасного оприбуткування готівки в касі, зазначивши при цьому, що дія ст. 250 Господарського кодексу України не поширюється на штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову у зв'язку необґрунтованістю застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12 червня 1995 року.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення нормативних приписів Законів України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу, що спростовує доводи скаржника про непоширення річного строку застосування відповідних санкцій на спірні правовідносини.

Встановивши наявність порушення з боку позивача п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність накладення штрафної санкції за фіскальний звітний чек за 17.11.2010 року № 791 на суму 9 086,50 грн., оскільки воно скоєне в рамках річного строку передбачено ст. 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що в результаті перевірки позивача яка проводилась в період з 02.03.2011 року по 03.03.2011 року, відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції за порушення, які мали місце 06.10.2008 року, 18.06.2009 року, 02.12.2009 року, 06.10.2008 року, тобто з порушенням ст. 250 Господарського кодексу України.

Посилання суду першої інстанції на частину 2 статті 250 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки зазначена норма набрала чинності з 01.01.2011 року.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення № 0000174240 в частині штрафних санкцій на суму 161 798,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000184240 від 21.03.2011 року в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 700,00 грн. підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні положень ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Києві правонаступником Окружною державною податковою службою -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року у справі № 2а-9185/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак