Decision № 27214007, 21.09.2012, Leninskyi District Court of Sevastopol City

21.09.2012

Справа № 2703/5891/2012

Провадження № 2/2703/2852/2012

Категорія 26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді Рубан М.В.

при секретарі Гурові Д.Д., Габдрахмановій З.Ш.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ПАТ Банк «Морський»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся 31 травня 2012 року з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 32819,02 грн., що складається з позичкової заборгованості в сумі 14538,83 грн., заборгованості за процентами 8795,13 грн., трьох процентів річних в розмірі 1827,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 4 246,78 грн., пені в розмірі 3 410,56 грн. Свої вимоги мотивує тим, що між сторонами у справі був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу було надано суму у розмірі 2000,00 доларів США на строк до 07.10.2009 року з виплатою 18 % річних за користування коштами. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та підтвердила обставини викладені в позові, пояснивши, що на адресу відповідача був направлений лист зі зворотним повідомленням з вимогою про погашення створеної заборгованості, однак відповідач цю вимогу не виконав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, сповіщений про дату та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті та постановити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.10.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Морський»(на час укладення договору ВАТ Банк «Морський») був укладений кредитний договір № 4051007-КФ (надалі Договір), відповідно до якого відповідачу було надано суму в розмірі 2000,00 доларів США на строк до 07.10.2009 року з виплатою 18 % річних за користування коштами.

Згідно з положеннями п. 3.3.1 Договору відповідач зобов'язався повернути кредит в сумі 2000,00 доларів США в строк до 07.10.2009 року.

На підставі п. 3.3.2 Договору відповідач також зобов'язався сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи з 18 % річних.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за укладенним Договором перед позивачем, порушив умови Договору, своєчасно не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування грошовими коштами. Сума заборгованості наданого кредиту та заборгованість за відсотками за його користування складає 23333,96 грн., в тому числі позичкова заборгованість в сумі 14538,83 грн., заборгованість за процентами 8795,13 грн., що підтверджується наданим банком розрахунком.

З метою вирішення питання про повернення відповідачем ОСОБА_2 в добровільному порядку суми кредиту, нарахованих відсотків, позивачем 21.03.2012 на адресу відповідача направлявся лист № 327/14 з вимогою погашення заборгованості за Договором, в якому відповідача також попереджено про притягнення до відповідальності у разі невиконання зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору. Проте вказані вимоги відповідачем були проігноровані, погашення зобов'язань за кредитним договором не здійснено.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України не надав суду доказів повної та своєчасної сплати заборгованості за кредитом та процентів. За таких обставин матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати 23333,96 грн. за кредитним договором № 4051007-КФ від 08.10.2007 року, в тому числі: позичкової заборгованості в сумі 14538,83 грн., заборгованості за процентами 8795,13 грн. Вказані розрахунки перевірені судом, є вірними, у звязку з чим вимога позивача ПАТ Банк «Морський»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.

Шодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

П. 3.3.5. кредитного договору № 4051007-КФ від 08.10.2007 року передбачена сплата пені за порушення строків повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочки платежу.

Ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

На підставі ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, який передбачений в п.3.3.5. кредитного договору № 4051007-КФ від 08.10.2007 року перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, проте розрахунок зі сплати пені позивачем наданий у відповідність із вимогами ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розрахунок перевірений судом, є вірним, у звязку з чим вимога позивача про стягнення пені в розмірі 3 410,56 грн. з відповідача підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних, то суд зазначає наступне.

Зі змісту ч.2 ст. 625 ЦК України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три процента річних це компенсація кредиторові за користування чужими грошовими коштами. Оскільки зобов'язання відповідачем не були виконані, то з відповідача підлягає стягненню три процента річних. Розрахунок зі сплати трьох процентів річних перевірений судом, є вірним, у звязку з чим вимога позивача про стягнення трьох процентів річних в розмірі 1827,72 грн. з відповідача підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»офіційний індекс споживчих цін (індекс інфляції) розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Оскільки інфляційни втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, з урухуванням того, що зобов'язання між сторонами були укладені в доларах США, вимога позивача по стягненню із відповідача інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 285,52 грн .

На підставі ст.ст. 525, 526,546, 549, 625, 1048,1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 179, 212-215, 223, 224, 228, 232 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1), на користь ПАТ Банк «Морський»(ЕДРПОУ 20748213) заборгованість за кредитним договором № 4051007-КФ від 08.10.2007 року в розмірі 23333,96 грн., пені в розмірі 3410,56 грн., три процента річних в розмірі 1827, 72 грн., а всього 28572,24 грн.

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1), на користь ПАТ Банк «Морський» судові витрати в сумі 285, 52 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в Апеляційний суд м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: