Decision № 2653524, 20.11.2008, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

від "20" листопада 2008 р. по справі № 1/139-40

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 9 392,00 грн.

Суддя Гончар М.М.

Представники сторін:

від позивача: Гуль В.І., довір. від 05.09.2008 року

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач -товариство з обмеженою відповідальністю Мережа сервісних станцій ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" просить суд стягнути з відповідача -фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 9 392 грн. 00 коп. заборгованості, відповідно до договору відповідального зберігання № 319/2006 від 21.08.2006 року.

Відповідач вимог ухвал суду від 09.10.2008 року та 04.11.2008 року не виконав, в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що відповідно до ст.75 ГПК України в разі неподачі відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами, господарський суд,

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю Мережа сервісних станцій ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ", "власник", та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, "зберігач", було укладено договір відповідального зберігання № 319/2006, предметом якого є пневматичні шини для вантажного автотранспорту, які передаються власником зберігачу на відповідальне зберігання.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, з моменту укладення договору між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов'язаннями, зокрема, зберігання.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України).

Позивач на виконання умов договору № 319/2006 від 21.08.2006 року передав на відповідальне зберігання суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 пневматичні шини для вантажного автотранспорту, а відповідач прийняв продукцію та, відповідно до п.3.4.2. договору, зобов'язався повернути її в дводенний термін за першою вимогою.

07.04.2008 року позивач направив відповідачу вимогу №441 про повернення продукції в належному стані, або за неможливості такого повернення, сплатити її вартість в сумі 9 392, 00 грн. Однак відповідач товар не повернув і відповіді на вимогу не дав.

Згідно п.5.3. договору № 319/2006 від 21.08.2006 року, у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість. Аналогічну норму містить ст. 951 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість на день розгляду справи складає 9 392 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи і в цій сумі позов підлягає задоволенню відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, оскільки господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 936, 951 Цивільного кодексу України, статтями 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 (п/р НОМЕР_2 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 303398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ", м.Бровари, вул. Богунська, 26 В, Київської області, код 33212540 (п/р 26001010415101 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) 9 392 грн. 00 коп. заборгованості, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.М. Гончар