№ 26534721, 17.10.2012, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 5015/2705/12

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого- судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Узлісся», с.Стрілки б/н від 18.09.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2012 р.

у справі № 5015/2705/12

за позовом: приватного акціонерного товариства «УКпостач», м.Красноперекопськ

до відповідача: ТОВ «Узлісся», с.Стрілки

про стягнення 26 500,00грн

За участю представників сторін:

від позивача: Пливч Л.Ю.- представник

від відповідача Магулко О.В.- представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. у склад колегії суддів для розгляду справи № 5008/526/2012 введено замість судді Кравчук Н.М. суддю Гриців В.М.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі №5015/2705/12 (суддя Матвіїв Р.) позовні вимоги задоволено: стягнено з ТОВ «Узлісся», с. Стрілки, хутір Ріпище на користь ПАТ «УКпостач», Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ борг в сумі 26 500,00грн. та 1 609,50грн. судового збору.

ТОВ «Узлісся» подано апеляційну скаргу б/н від 18.09.2012 р., в якій просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не доведено обставини, що мають значення для справи, які судом визнано встановленими. Зокрема, скаржник вважає, що спірні відносини між позивачем та відповідачем вже були предметом розгляду господарського суду Львівської області і з цього спору вже є рішення у вигляді ухвали від 20.07.2009р. у справі №20/111, чим, на думку скаржника порушено вимоги п.2 ст.62 ГПК України. Окрім того, скаржник зазначає, що позивачем у позовній заяві від 02.07.2012р. заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості щодо відносин, які склались у жовтні 2008р., в зв»язку із чим перебіг позовної давності на звернення позивача до суду з вимогою захисту інтересів сплинув у жовтні 2011р. Судом на думку скаржника безпідставно не взято до уваги та не долучено заяву скаржника про застосування до спірних відносин строків позовної давності від 02.07.2012р. до матеріалів справи. Окрім того, скаржник вважає, що судом не встановлено належних та допустимих доказів в підтвердження того факту, що платіжні доручення згідно яких відповідачем на користь позивача здійснено платежі в розмірі 19 000,00грн.є виконанням мирової угоди від 20.07.2009р. Також, скаржник вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. у справі №20/111 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в резолютивній частині ухвали не викладено умови мирової угоди, в зв»язку із чим у даній справі відсутній предмет спору.

ПАТ «УКпостач» подано відгук на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ «Узлісся»подано заяву №4 від 17.10.2012р. про застосування строку позовної давності

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 20.07.2009 року у справі № 20/111 за позовом ЗАТ «УКпостач» (перейменовано у ПАТ «УКпостач») до ТОВ «Узлісся» про стягнення 50 958,20грн. затверджено мирову угоду від 20.07.2009р., провадження у справі припинено.

За умовами затвердженої господарським судом мирової угоди від 20.07.2009 року, згідно п. 1 останньої, відповідач зобов'язався до 31.12.2009 року повернути позивачу аванс в розмірі 45 500,00грн., які він отримав від позивача по договору № 14-10-08 про надання послуг від 14.10.2008 року. Повернення грошових коштів відповідач здійснює рівними частками кожен місяць. Пунктом 2 вказаної мирової угоди сторони погодили, що позивач надає згоду на розстрочку виконання відповідачем зобов'язань, згідно п. 1 даної мирової угоди, в розмірі 45 500,00грн. терміном до 31.12.2009 року, у випадку затвердження умов цієї мирової угоди господарським судом Львівської області.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідачем платіжним дорученням № 97 від 08.09.2009 року (банківська виписка БВ-0000478 від 08.09.2009 року) здійснено платіж в користь позивача на суму 9 500,00 грн. та платіжним дорученням № 143 від 30.09.2009 року (банківська виписка БВ-0000526 від 30.09.2009 року) здійснено платіж в користь позивача на суму 9 500,00 грн., в зв»язку із чим частково виконано вищенаведене зобов»язання в сумі 19 000,00 грн., належні докази в підтвердження погашення боргу в сумі 26 500,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене «УКпостач», м.Красноперекопськ заявлено позовні вимоги до ТОВ «Узлісся», с.Стрілки про стягнення 26 500,00грн. у зв'язку з невиконанням мирової угоди, яка по суті є заявою про спонукання до виконання умов мирової угоди.

В силу ст.ст.11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст.599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Мирова угода сторін є одним із способів вирішення господарського спору, така може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (ч.1,3 ст.78 ГПК України). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (ст.28 ГПК України). Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. В ухвалі про затвердження мирової угоди зазначається про припинення провадження у справі (п.7 ч.1 ст.80 ГПК України).

Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у постанові № 18 від 26.12.2011р., наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої ст.17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст.18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Як вбачається із мирової угоди дана угода вступає в силу з моменту затвердження її господарським судом Львівської області, а саме з 20.07.2009р.

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалам справи, на момент подання позовної заяви, умови передбачені спірною угодою, відповідачем не виконано.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення ухвали господарського суду Львівської області від 20.07.2009 року у справі № 20/111, передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Враховуючи наведені вище законодавчі норми судова колегія зазначає, що оскільки ухвала суду у справі №20/111 від 20.07.2009р. не відповідає вимогам, зазначеним у ст..18 Закону України "Про виконавче провадження", така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав із пропуском строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п.4 ст. 257 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відтак, судова колегія зазначає, що скаржник помилково вважає, що відповідачем пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності на звернення позивача до суду щодо відносин, які склались у жовтні 2008р., захисту інтересів сплинув у жовтні 2011р., оскільки перебіг строку позовної давності слід обчислювати з 20.07.2009р. -дати винесення ухвали господарського суду Львівської області у справі № 20/111.

На момент звернення позивача з позовом про стягнення 26 500,00грн. з ТОВ «Узлісся», с.Стрілки - 27.06.2012р. строк позовної давності не сплив.

Отже, факт пропуску позивачем строку позовної давності, який покладено скаржником в основу апеляційної скарги, спростований матеріалами справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі №5015/2705/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.10.2012р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.