Court ruling № 26469733, 08.10.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/21886/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Проскуріна С.І.

представника відповідача-1 Колесник О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-2527/08/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до 1. Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції,

2. Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

про скасування податкового повідомлення -рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2009 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 23.11.2007 № 0002282304/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування у сумі 288936 грн., судовий збір у сумі 1703 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення спірним податковим повідомленням-рішенням позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року у сумі 288936,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.11.2007 № 01612304/01125821, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що за вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення у зв'язку з цим від'ємного значення з цього податку та сплата на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що є складовою частиною такого від'ємного значення, має відбуватись протягом одного звітного періоду.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року на суму 288936,00 грн., оскільки, як вказано судом, суми податку не враховувались при формуванні від'ємного значення за попередні податкові періоди.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит зі сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість) та проведено сплату такого податку постачальникам товару.

Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв'язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Отже, судом апеляційної інстанції порушено п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення незаконної нової постанови.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, незаконна постанова суду апеляційної інстанції -скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло