№ 26428451, 05.10.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

05 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4240/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованності

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Могилів-Подільська ОДПІ) з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 22.08.2012 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з неповною сплатою податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 1745,38 грн.

Оскільки відповідач вчасно не сплачує визначену суму податкового боргу, яка за нею рахується, позивач змушений звернутись до суду про стягнення даної заборгованості в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмове клопотання (вх.№23779 від 21.09.2012 року) про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному осбязі (а.с.23).

Відповідач в судове засідання не з'явилась, надавши суду письмову заяву за вх.№ 23818 від 21.09.2012 року, в якій вказала, що з вимогами позовної заяви погоджується та зобов'язується погасити заборгованість в розмірі 1745,38 грн. до кінця 2012 року. Окремо зазначила про розгляд справи за її відсутності (а.с.26).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, взявши до уваги клопотання представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області 17.10.2007 року, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 (а.с.5) та взята на облік платника податків 18.10.2007 року за №887 у Могилів-Подільській ОДПІ, що підтверджується довідкою Форми № N4-ОПП від 18.10.2007 року №2167 (а.с.10). Крім того, ФОП ОСОБА_1 видано 01.01.2010 року свідоцтво НОМЕР_3 про сплату єдиного податку, термін дії - 2010 рік (а.с.6).

Згідно матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем станом на 22.08.2012 року рахується податковий борг перед бюджетом, а саме: по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 1745,38 грн.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (в редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99 та чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України Про систему оподаткування від 25.06.1999 № 1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Пунктом 2 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Так, наявність заборгованості за відповідачем, підтверджується наявними в матеріалах справи даними зворотного боку облікової картки платника станом на 31.12.2010 року (а.с.12-13).

З метою погашення боргу, на адресу відповідача було направлено податкові вимоги форми "Ф1" №1/283 від 27.02.2010 року та №2/566 від 29.03.2010 року (а.с.11), які отримані ФОП ОСОБА_1 27.02.2010 року.

Таким чином, станом на момент звернення до суду із даним позовом за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість перед бюджетом на загальну суму 1745,38 грн., що також підтверджується довідкою від 22.08.2012 року (а.с.14).

На час розгляду справи судом доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно ст. 15 п. 15.1. Податкового Кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню в загальній сумі 1745,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також бере до уваги письмові пояснення відповідача, яка не заперечує проти задоволення позову.

Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем, дії якої не суперечать закону і не порушують права третіх осіб.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до місцевого бюджету м. Могилів-Подільського (р/р 34216379700009, ГУДКУ у Вінницькій області, код банку 38031302, МФО 802015 код платежу 18050200) заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна