№ 26410648, 27.09.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/4207/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Руно"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Руно" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість в сумі 2 203,37 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

В судове засідання представник позивача не з’явився, проте надав заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.09.2012 року не з'явився. На адресу суду повернувся конверт з судовою кореспонденцією з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає"(а.с.30).

Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи неприбуття без поважних причин відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Руно" на обліку у ДПІ м. Вінниці перебуває з 08.12.1993 року.

Судом встановлено, що на момент винесення рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 2 203,37 грн., що виникла внаслідок часткової сплати суми, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням форми “Р” №0005981600 від 06.06.2012р. (а.с.7), актом камеральної перевірки №146/15-2/21583023 від 16.05.2012 р. (а.с.10); податковим повідомленням-рішенням форми “Р” №0005041600 від 03.05.2012р. (а.с.12), обліковою карткою платника податку станом на 20.08.2012 року (а.с.6) та розрахунком суми заборгованості станом на 20.08.2012 р. (а.с.5).

Податкові повідомлення - рішення №0005041600 та №0005981600 направлялись боржнику за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, залишились без виконання у зв'язку з тим, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться, даний факт підтверджується актами №19233/15-2 від 15.06.2012 року та №13488/15-2 від 18.05.2012 року про неможливість вручення податкового повідомлення - рішення (а.с.8, 13), а також актами №15014/15-2 від 25.05.2012 року та № 6983/15-2 від 18.04.2012 року про неможливість вручення акту камеральної перевірки (а.с.9,15). Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного її погашення відповідачем. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємів станом на 26.07.2012 року місцезнаходження ТОВ "Руно" являється Вінницька область, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Р.Скалецького, 38А (а.с.17-21). Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про зміну місцезнаходження відповідача, суд приходить до висновку, що саме Вінницька область, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Р.Скалецького, 38А являється місцезнаходженням ТОВ "Руно".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач є платником податку на прибуток.

Відповідно до п.16.4. ст.16 зазначеного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітний квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п. 5.4.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( в редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу) (далі – Закон) узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 5.3.1. ст. 5 Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Відповідно до п. п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом.

В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по сплаті податку на додану вартість у сумі 2 203,37 грн. підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, те що відповідачем заборгованість не погашена, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Руно" (21018, м. Вінниця, вул. Скалецького, 38-А) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 2 203 (дві тисячі двісті три) грн. 37 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна