Court ruling № 26166368, 26.09.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року м. Київ К/9991/5398/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі -ДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2-а-2181/10/2170

за позовом дочірнього підприємства "Вендельн Україна" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010 № 0000962301/0, за яким Підприємству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2008 року, лютий та червень 2009 року в загальній сумі 134 791 грн. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з відсутності обставин, з якими чинне законодавства України пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, відсутність доказів надмірного надходження ПДВ до бюджету за ланцюговими операціями з поставки товару позивачеві, а також наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності окремих постачальників по ланцюгу виключає право Підприємства на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став факт невизнання податковим органом права позивача на податковий кредит за операціями з поставки позивачеві товару (насіння соняшника) в рамках господарських правовідносин з ПП НВП «Норма-Хім»та ПП «Фірма Промбудгрупа», як це було відображено в акті від 13.04.2010 № 172/23-020/23702294 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ. Свою позицію ДПІ мотивує тим, що названі постачальники позивача не є виробниками спірної продукції, а за результатами зустрічних перевірок усіх постачальників-учасників ланцюгу поставки не встановлено факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Як вбачається з установленим судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем продукції у названих постачальників підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товарів, банківськими виписками, довідками про прийняття насіння соняшника; транспортування товару оформлено товарно-транспортними накладними.

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки товару ПП НВП «Норма-Хім»та ПП «Фірма Промбудгрупа»та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на відсутність доказів сплати постачальниками по ланцюгу необхідної суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару позивачеві.

Адже наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2-а-2181/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько