№ 25974021, 11.09.2012, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 38/5005/15656/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року

у справі № 38/5005/15656/2011

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"

про вилучення та повернення предмету лізингу загальною вартістю 4510272 грн.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

за участю представників

позивача -Максименко І.В., Розя О.В.

відповідача -не з'явились

ВДВС - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2011 року господарським судом Дніпропетровської області у справі №38/5005/15656/2011 прийнято рішення про вилучення у товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу, а саме баштового крану МК-160 2007 року випуску, серійний №160.052.2, загальною вартістю 4510272,00 грн., який було передано за договором фінансового лізингу №L1507-12/07 від 07.12.2007р. та стягнено з відповідача судові витрати.

На примусове виконання зазначеного вище рішення, 06.01.2012р. господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний судовий наказ.

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Лариси Юріївни.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року (суддя Бондарєв Е.М.) визнано незаконними дії старшого Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Л.Ю. по вилученню у ТОВ "Відродження" та поверненню ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу, а саме Баштового крану МК-160, 2007р.в., серійний №160.052.2, загальною вартістю 4 510 272,00 грн., що був переданий за договором фінансового лізингу №L07-12/07 від 07.12.2007 р. Скасовано акт державного виконавця від 01 березня 2012 року про вилучення у ТОВ "Відродження" та повернення ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу, скасовано постанову від 01.03.2012р. про закінчення виконавчого провадження №31361553. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" строк на добровільне виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 р. у справі №38/5005/15565/2011.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року (судді: Широкобокова Л.П., Чоха Л.В., Орєшкіна Е.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2012р. скасовано у частині поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" строку на добровільне виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011р. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на дії Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ залишити без задоволення.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2012 року старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Л.Ю. було здійснено вихід за адресою: м. Одеса, вул. Катеринославська, б.25-27 (будівельний майданчик новобудови торгово-офісного центру), вилучено та повернено ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмет лізингу -Баштовий кран МК-160, 2007 р.в., серійний № 160.052.2, загальною вартістю 4510272 грн., який був переданий за договором фінансового лізингу № L1507-12/07 від 07.12.2007 року (надалі - Баштовий кран МК-160), про що складено акт від 01.03.2012р. та винесено постанову від 01.03.2012р. про закінчення виконавчого провадження №31361553 у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 20 цього ж закону визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ подано стягувачем за місцем знаходження спірного майна: м. Одеса, вул. Катерининська, 25-27, тому обгрунтованими є твердження заявника касаційної скарги стосовно того, що в постанові про відкриття виконавчого провадження значиться адреса знаходження майна, яке підлягає поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011р.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що ст. 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст.115 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Натомість, суди попередніх інстанцій в порушення зазначених положень, дійшли висновку, що дії старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Л.Ю. спрямовані на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011р. у справі №38/5005/15656/2011 є незаконними, оскільки порушують право відповідача на його добровільне виконання.

Водночас, ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не враховано, що боржник -товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" був присутнім під час винесення зазначеного рішення і йому достовірно відомо про його зміст та резолютивну частину, проте жодних дій з добровільного повернення баштового крана станом на момент розгляду касаційної скарги вчинено не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" стосовно того, що відповідач зловживає наданими йому процесуальними правами як сторони виконавчого провадження та затягує процес виконання судового рішення, яким його зобов'язано повернути майно позивачу, право власності якого є непорушним та який згідно статті 317 Цивільного кодексу України наділений виключними правами володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Крім того, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про порушення державним виконавцем Ковтун Л.Ю. Другого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Лариси Юріївни ст. 37,39 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" обставинами, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

З наведеної норми Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що необхідною умовою зупинення виконавчого провадження є не лише порушення господарським судом справи про банкрутство боржника, а й поширення при цьому на вимогу стягувача дії мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника тв визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

З аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вбачається, що дія мораторію розповсюджується на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство, а також на зобов'язання, що виникли до порушення справи про банкрутство, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство. При цьому, дія мораторію поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру.

Проте, мораторій не поширюється на виконавчі документи, одержані кредиторами за речово-правовими позовами, у тому числі на виконавчі документи судів про задоволення віндикаційного або негаторного позову до боржника чи позову про визнання права власності на певне майно, яке утримується боржником, оскільки рішеннями судів за цими позовами встановлюється неправомірність дій боржника стосовно володіння та користування певним майном.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами заявника касаційної скарги стосовно того, що витребування належного йому майна у боржника -баштового крану МК-160, 2007 року випуску за своє правовою природою є вимогою речово-правового характеру, на яку не поширюється дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від у справі №5005/1765/2011 про банкрутство ТОВ "Відродження".

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та, як результат, неправильно надали юридичну оцінку обставинам справи.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу вищенаведених порушень ухвала господарського суду Дінпропетровської області від 03.04.2012р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. зазначеним вимогам не відповідають і згідно з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Лариси Юріївни.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" у задоволенні скарги на дії старшого Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Лариси Юріївни.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Міцкевича, 1, ідентифікаційний код 24248526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський,9, корп.,5, ідентифікаційний код 34480657) 751,10 грн. (сімсот п'ятдесят одну гривню 10 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги та 402,37 грн. (чотириста дві гривні 37 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко