Decision № 259374, 08.11.2006, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2006 р. Справа № 15/246

За позовом : Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До відповідача: Комунальне підприємство «Рівнерайкомуненергія»Рівненської районної Ради

про стягнення в сумі 43738,50 грн.

СУДДЯ КОЛОМИС В.В.

Представники:

від позивача: Лебедюк Ю.А. (довіреність в справі)

від відповідача : Бойко Н.Я. (дов.№ 01-10/9 від 12.01.06 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач –дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»м. Київ просить суд стягнути з комунального підприємства «Рівнерайкомуненергія»43738,50 грн. в тому числі 28884,26 грн. основного боргу, 2625,98 грн. пені, 8733,03 грн. інфляційних нарахувань та 3495,23 грн. відсотків річних.

Відповідач у відзиві на позов і його представник безпосередньо в судовому засіданні наявність основного боргу не оспорює. Щодо додаткових позовних вимог, то на думку відповідача позивачем не враховано те, що відповідно до статті 10.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції.

Оскільки Комунальне підприємство «Рівнерайкомуненергія»включено до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості згідно з вищезазначеним Законом, просить позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об’єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

29 грудня 2004 року між сторонами у справі був укладений договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за № 06/04-1579 ТЕ-28 (далі договір), відповідно з яким позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу в 2005 році природний газ, а останній, в свою чергу, зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору протягом січня-березня 2005 року було поставлено відповідачу 2601,384 тис. м кубічних природного газу на загальну суму 628234,26 грн.

Зазначене в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с.23-25).

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10,20 та 30 числа місяця поставки газу. При цьому, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань та умов договору, розрахунки за спожитий природний газ провів частково, а саме в сумі 599350,00 грн. Доказів сплати решти, а саме 28884,26 грн. відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 28884,26 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем і на підставі ст.ст. 173, 193, 225 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 п.1 ЦК України, ст.78 ГПК України підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми за весь період прострочення.

Оскільки, починаючи з лютого 2005 року прострочення виконання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення 8733,03 грн. інфляційних втрат та 3495,23 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку обгрунтовані і підлягають до задоволення.

Крім того, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 Договору, покупець зобов’язаний, окрім іншого, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

З огляду на це, позовні вимоги про стягнення 2625,98 грн. пені обгрунтовані, законні, передбачені Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Натомість суд, враховуючи обставини у справі, ступінь вини відповідача у виникненні спору, не тільки майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, вважає за можливе застосувати своє право, передбачене п.3 ст.83 ГПК України, і на підставі ст.551 ЦК України, ст.223 ГК України зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, як сторони, що порушила зобов’язання до 10%, присудивши до стягнення 262,60 грн. пені.

При цьому, посилання відповідача на безпідставність позовних вимог в цій частині, в зв’язку з тим, що відповідно до ст.10.5 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції є помилковими.

Так, дійсно, Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” передбачені заходи, спрямовані на зменшення або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених Законом. При цьому, відповідно до ст.10.1 цього Закону, державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, в статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Натомість відповідачем таких договорів на реструктуризацію заборгованості, що виникла згідно договору від 29.12.04 р. суду надано не було. Відсутні такі докази і в матеріалах справи, оскільки, як зазначив позивач, відповідні договори на реструктуризацію заборгованості з відповідачем не укладалися.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доводи ж, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень є безпідставними і необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв’язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача – Комунальне підприємство «Рівнерайкомуненергія»Рівненської районної Ради (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт.Квасилів, вул. Молодіжна,14, р № 26007730050330 в «Укрсоцбанк», м.Рівне, МФО 333012, код ЄДРПОУ 30547471) на користь позивача Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, р № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 28 884 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири)грн.26 коп. основного боргу, 8733 (вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, 3495 (три тисячі чотириста дев’яносто п’ять) грн. 23 коп. відсотків річних, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 60 коп. пені та 555 (п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 40 коп. понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Коломис В. В.

Рішення підписано "14" листопада 2006 р.