№ 25927264, 31.08.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2584/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м.Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - Шелков С.Г. (по довіреності)

представника відповідача - Єлістратов К.Ю. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світопрозорі конструкції»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світопрозорі конструкції»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0018701701/0 від 10.12.2009 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві та уточненнях до позову (аркуші справи 61-62), оскільки підприємство своєчасно та в повному обсязі нараховувало та сплачувало податок з доходів фізичних осіб, висновки акту перевірки спростовуються наданими доказами, податкове повідомлення-рішення позивачем не було отримано, скарга на акт перевірки податковими органами не була розглянута, а тому податкове повідолмення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки позивачем, як податковим агентом не утримувався податок з доходів фізичних осіб, а працівникам підприємства виплачувалась заробітна плата вища ніж зазначена в відомостях про виплату заробітної плати, а тому податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області у період з 19.11.2009 року по 02.12.2009 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Світопрозорі конструкції»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та вірності нарахування, повноти та своєчасності перерахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин з 01.04.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №2826/17-33663367 від 04.12.2009 року (аркуші справи 7-15).

Перевірка проводилась з відома та в присутності в. о. директора ТОВ «Світопрозорі конструкції», який з актом перевірки був ознайомлений, про що розписався в акті перевірки та отримав його примірник.

Зазначеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Світопрозорі конструкції» п. п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8, п. п. 4.2.1, 4.2.9 «е»п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 6661 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №2826/17-33663367 від 04.12.2009 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення №0018701701/0 від 10.12.2009 року про нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 6661 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13322 грн. (аркуш справи 154), яке вручено особисто керівнику підприємства 10.12.2009 року, що підтверджується його підписом.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду є загальним оподатковуваним доходом, який складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті), доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу, доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Згідно із п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи. При цьому, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у п. п. 7.2 - 7.4 ст. 7 Закону.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону. При цьому, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Перевіркою встановлено, що у період серпень-вересень 2009 року директор ТОВ «Світопрозорі конструкції»користувався мобільним зв'язком без відповідного наказу, при цьому з розрахункового рахунку підприємства проводились перерахування сум за послуги мобільного зв'язку.

Так, відповідно до п. п. 4.2.9.е) ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, з суми безоплатно отриманої фізичною особою послуги у вигляді мобільного зв'язку податок не утримувався та не перераховувався, що є порушенням норм податкового законодавства, а тому податок з доходів фізичних осіб має бути сплачений позивачем, як податковим агентом за ставкою 15%.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Світопрозорі конструкції»протягом 2007-2009 років виплачувались кошти фізичним особам за придбану віконну фурнітуру, запчастини, матеріали, вимірювальні інструменти, комп'ютерні та рекламні послуги без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб позивачем, як податковим агентом за ставкою 15%, що підтверджується первинними документами.

При цьому, позивач зазначає, що придбав товари та послуги не у фізичних осіб, а у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб підприємців за усною домовленістю, а тому в даному випадку він не є податковим агентом та не повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців, з якими він мав відносини та свідоцтва про сплату єдиного податку ними (аркуші справ 21-26).

Однак, зазначені докази не підтверджують здійснення господарських операції з фізичними особами - підприємцями, оскільки позивачем не надано розрахункові документи, договори, будь-які інші документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а реєстрація фізичних осіб суб'єктами господарської діяльності не позбавляє їх можливості надавати товари та послуги як фізичними особами.

Під час проведення перевірки, на підставі наданих пояснень працівників підприємства, встановлено, що в червні - серпні 2009 року позивачем оплачувалась праця ОСОБА_3 у вигляді заробітної плати у розмірі 3200 грн. на місяць, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вигляді заробітної плати у розмірі 3000 грн. на місяць

З пояснень зазначених осіб (аркуші справи 159-164) вбачається, що заробітну плату вони отримували в сумі 3000-3200 грн., однак в розрахункових відомостях свій підпис про отримання заробітної плати не ставили.

Представник позивач зазначає, що ці пояснення є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Світопрозорі конструкції»нараховувало та виплачувало заробітну плату цим працівникам згідно платіжних відомостей та відповідно до штатного розкладу.

При цьому, в розрахунково-платіжних відомостях №НЗП-000012 за липень 2009 року, №НЗП-000013 за серпень 2009 року, №НЗП-000009 за червень 2009 року (аркуші справи 133-134) підписів працівників підприємства про отримання заробітної плати не має, а тому доказів, які б підтверджували виплату заробітної плати в розмірі визначеному позивачем в платіжних відомостях у суду не має, проте суд неодноразово пропонував позивачу надати належні докази з цього приводу.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

Згідно із п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При цьому, в силу приписів п. 1.15 ст. 1, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач як податковий агент повинен нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від суми доходу працівників підприємства, вести податковий облік та нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, на підставі виявлених порушень, податковим органом встановлено, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 6661 грн. в результаті заниження заробітної плати працівникам підприємства, а також не нарахування та не сплату податку з доходів фізичних осіб при здійсненні господарських операцій з фізичними особами та наданні додаткового блага працівнику підприємства (керівнику).

Відповідно до п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України №2181-III від 21.12.2000 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) позивачу винесено податкове повідомлення-рішення №0018701701/0 від 10.12.2009 року на загальну суму 19983 грн., в тому числі нарахованого податку у розмірі 6661 грн. та розрахованих відповідно до п.п.17.1.9 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13322 грн. (аркуші справи 153, 154).

Щодо твердження позивача про неотримання податкового-повідомлення рішення та не надання відповіді на скаргу до акту перевірки, зазначені твердження спростовуються наявними в справі доказами, оскільки податкове повідомлення-рішення отримано керівником підприємства особисто про що свідчить його підпис та в матеріалах справи міститься відповідь ДПА в Одеській області на скаргу позивача, який пропустив строк на оскарження акту перевірки в адміністративному порядку, про що зазначає в скарзі (аркуші справи 17-19, 112-113).

З огляду на наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Світопрозорі конструкції»про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0018701701/0 від 10.12.2009 року не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світопрозорі конструкції» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0018701701/0 від 10.12.2009 року -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 31 серпня 2012 року.

Суддя Л.І. Свида

.