Court ruling № 25680452, 01.08.2012, Sevastopol Administrative Court of Appeals

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14233/11/0170/18

01.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Сервіс"- Топчий Олександр Сергійович, довіреність № б/н від 10.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Ялтинської міської ради - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-14233/11/0170/18 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 10.04.12 у справі № 2а-14233/11/0170/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Сервіс" (вул. Володимирська, 49 Б,Київ 34,01034)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

третя особа: яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ялтинська міська рада (пл.Радянська, 1,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.12 у справі № 2а-14233/11/0170/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Сервіс" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0006921503 від 21.10.2011 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Сервіс" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 28,33 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач та третя особа викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся відповідача та третьої особи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

18.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антал-Сервіс" та Ялтинською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, загальної площею 0,8229 га строком на 50 років, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, в районі будинку №159 (кадастровий №0111900000:01:016:0079), який був зареєстрований в КРФ ДП ""ЦДЗК" при Деркомземе України про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 27.07.2007р. №040070700042.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою складає 60730,02 грн.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянуто Орендодавцем в односторонньому порядку у передбачених випадках, в т.ч. в разі зміни грошової оцінки земель м Ялта, в разі індексації грошової оцінки земель м. Ялта в наслідок інфляційних процесів.

Згідно з п. 12.1 Договору зміни умов договору здійснюються в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 12.2 Договору будь-які зміни та доповнення договору здійснюються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками сторін договору.

В наслідок проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової звітності позивача щодо виявлення помилок (порушень) відповідачем був складений акт перевірки від 07.10.2011р. №2895/15-3/32212534 (а.с.8-9).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, з боку позивача встановлені порушення ст. 23 Закону України "Про плату за землю" №2535- ХІІ від 03.07.1992р. (із змінами та доповненнями), ст. 289 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 36911,77 грн., заявлених у уточнюючих податкових деклараціях за 2009 р., вх. №132941 від 1209.2011р., за 2010р. вх. №121339 від 12.09.2011р., за 2011р. вх. №86112 від 12.09.2011р.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.10.2011р. № 0006921503 (а.с. 6) про нарахування позивачу податкового зобов'язання у сумі 36911,77 грн. - основного платежу з орендної плати з юридичних осіб та 9227,94 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року N 2535-XII (чинного на момент звітного періоду подачі податкових розрахунків щодо оренди земельної ділянки за 2009р., 2010р.) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про плату за землю" оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням податкового органу.

Як свідчать матеріали справи, позивач та Ялтинська міська рада не вносили змін до договору оренди земельної ділянки №б/н від 18.07.2007р. щодо збільшення розміру орендної плати за землю.

При цьому суд зазначає, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов'язкових загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування") має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження і її збільшення органами Державної податкової інспекції, всупереч умовам договору, є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, що суперечить ч.2 ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої органи виконавчої влади не мають права втручатися в законну діяльність органів місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів місцевого самоврядування.

Таким чином, встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж внесенням змін в договір оренди земельної ділянки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір орендної плати не може бути підвищений автоматично при індексації грошової оцінки земельної ділянки, оскільки це не відповідає нормам Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про плату за землю", а також умовам договору від 18.07.2007р.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про плату за землю" в частині заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за 2009р. у сумі 11189,87 грн. та 2010 р. у сумі 15433,14 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення -рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, судова колегія зазначає, що позивачем надано до ДПІ в м. Ялта АРК уточнюючу декларацію з орендної плати за землю на 2011 рік (вх. № 86112 від 12.09..2011р), в якій задекларовано орендної плати за 2011 рік у розмірі 60730,021 грн. у т.ч. за 8 місяців 2011р. у розмірі 40486,68 грн.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2555 платниками податку, передбаченого ст. 9 Податкового кодексу України -плата за землю, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України від встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Із пункту 289.3 ст. 289 вбачається, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не піздніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індекасацію нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 288.4.ст.288 встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Статтею 274 Податкового Кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу. )

Сторони, при укладенні договору оренди, досягли усіх істотних умов, в тому числі розміру орендної плати.

Враховуючи, що договір оренди є угодою цивільно-правового характеру, відповідно до ст.288 ПКУ Ялтинською міською Радою - Орендодавцем до 01 лютого 2011 року не було внесено змін до існуючого договору оренди землі в частині розміру орендної плати на підставі норм Податкового Кодексу України з урахуванням затвердженої нової грошової оцінки.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянуто Орендодавцем в односторонньому порядку у передбачених випадках, в т.ч. в разі зміни грошової оцінки земель м Ялта, в разі індексації грошової оцінки земель м. Ялта в наслідок інфляційних процесів.

Згідно з п. 12.1 Договору зміни умов договору здійснюються в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 12.2 Договору будь-які зміни та доповнення договору здійснюються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками сторін договору.

Отже, для збільшення розміру орендної плати Ялтинська міська Рада повинна була в односторонньому порядку повідомити позивача про збільшення орендної плати у відповідності до п. 4.3 договору.

Отже, за 8 місяців 2011 року розмір орендної плати за земельну ділянку площею 8229 кв.м. згідно договору оренди земельної ділянки від 18.07.2007р. обчислювався позивачем виходячи з розміру орендної плати зазначеного у договорі, який для сторін залишився незмінним.

ДПІ в м. Ялта АР Крим при донарахуванні податкових зобов'язань з орендної плати за землю виходила саме з нового збільшеного розміру орендної плати, не приймаючи до уваги те, що конкретний розмір орендної плати встановлений у договорі.

Відповідно до п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, ст.289 ПК України також встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, що визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно статті 5 цього Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок має використовуватись для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому вказано, що далі у розділі XIII слова "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Отже, з урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за 8 місяців 2011р. в сумі 10288,76 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення -рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині також. Таким чином позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону N 161).

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону N 161, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону N 161, відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, в зв'язку з чим потрібно до діючого договору оренди вносити зміни в частині розміру орендної плати відповідно до вимог Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ст.652 ЦК України.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0006921503 від 21.10.2011р. про донарахування орендної плати з юридичних осіб у сумі 46139,71 грн. не може бути визначено органом ДПІ в м.Ялта АРК на підставі договору та збільшення коефіцієнту індексації з урахуванням індексу інфляції, виходячи з діючих умов договору в зв'язку з відсутністю підстав в самому договорі.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.12 у справі № 2а-14233/11/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко