№ 25627770, 06.08.2012, Kirovohrad District Administrative Court

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1848/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Тютюника Р.В., Проніна Ю.О.,

відповідача -Сокольченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Формула Млин" товариства з обмеженою відповідальністю „Формула ТТГ" до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.02.2012р. №0000032310.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції є незаконним, необґрунтованим та безпідставним. Так, на думку позивача, висновки викладені в акті перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач протиправно посилається в акті, що підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП „Злагода-М" в рамках укладених угод, які є нікчемними, оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2009р., спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також позивач зазначає, що укладений між ним та його контрагентом правочин відповідає обов'язковим загальним вимогам, що передбачені Цивільним кодексом України, додержання яких є необхідним для чинності правочину та дані угоди недійсними в судовому порядку не визнавались. Тому, на думку позивача, висновок податкового органу про нікчемність правочинів є протиправним, та ґрунтується лише на порушеннях встановлених перевіркою ПП „Злагода-М". Всі господарські операції ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" з ПП „Злагода-М", зазначені в акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено в його бухгалтерському та податковому обліках у відповідності до норм чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, та зазначав, що податкова під час проведення перевірки діяла на підставах, у межах повноважень та в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством.

Також, посилався на прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, так як в ході проведення податковим органом перевірки ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" встановлено, що правочини між позивачем та ПП „Злагода-М", здійснено без мети настання правових наслідків, що, на думку відповідача, дає підстави вважати, що позивачем порушено вимоги Цивільного кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Дочірнє підприємство „Формула Млин" товариства з обмеженою відповідальністю „Формула ТТГ" зареєстровано Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 06.05.1998р., що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11) та перебуває на податковому обліку в Долинській міжрайонній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва. (а.с.13).

Судом встановлено, що Долинською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі наказу №73 від 23.01.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ"»(а.с.59), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №5/2310/24713584 від 01.02.2012р. (а.с.64-73)

Відповідно до акту №5/2310/24713584 від 01.02.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП „Злагода-М" за квітень 2009р., перевіркою встановлено, порушення позивачем: за наслідками встановлення нікчемних угод між ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" та ПП „Злагода-М", згідно пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит задекларований позивачем за квітень 2009р. у розмірі 990 грн. заявлено безпідставно; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2009р р. в сумі 990 грн..

На підставі даного акту перевірки Долинською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032310 від 09 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1485 грн., у тому числі, за основним платежем - 990 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 495 грн.. (а.с.7)

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скарги на дане рішення. За результатами процедури адміністративного оскарження, ДПС у Кіровоградській області рішенням №1095/10/10-208 від 11.04.2012р. скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000032310 від 09.02.2012р. в частині збільшення грошового зобов'язання з штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в сумі 247,5 грн. та в іншій частині в задоволенні скарги відмовлено. (а.с.21-23)

ДПС України рішенням №8699/6/10-2115 від 22.05.2012р., оскаржуване податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення про результати розгляду скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення. (а.с.24-25).

Судом встановлено, що позивач перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП „Злагода-М". Зокрема, ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" укладено з вищевказаним контрагентом усний договір купівлі-продажу товарів, згідно якого позивачем отримано від ПП „Злагода-М" комп'ютерну техніку.

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у квітні 2009 року (а.с.42-45)

Факти придбання позивачем у ПП „Злагода-М" зазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме накладною (а.с.40), податковою накладною на загальну суму ПДВ -990 грн. (а.с.40, 41).

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2009 року, що встановлено податковим органом при перевірці ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" та про що свідчить податкова декларація з ПДВ з додатком, реєстр отриманих податкових накладних. (а.с.46)

Крім того, позивачем, на підтвердження отримання ним зазначеного товару, обліку на підприємстві та в обґрунтування реальності господарських операцій з ПП „Злагода-М" надано копії: інвентарну картку №84 обліку основних засобів та нематеріальних активів, інвентаризаційний опис станом 01 грудня 2009р., журнал реєстрації довіреностей (а.с.47, 48-50, 51-53), при цьому в судовому засіданні було досліджено оригінали вказаних документів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що придбаний позивачем у ПП „Злагода-М" комп'ютер, отримано з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримана позивачем податкова накладна не має недоліків, які згідно з п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ПП „Злагода-М" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення в квітні 2009р. даної господарської операції.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару не мали реального характеру.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, та не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні, що ПП „Злагода-М", станом на час укладення договору з позивачем, було платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Злагода-М" комп'ютерної техніки на загальну суму 5940 грн., в т.ч. ПДВ -990 грн., підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даному контрагенту ПДВ у розмірі 990 грн. до податкового кредиту.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача в акті перевірки на те, що укладений між позивачем та ПП „Злагода-М" договір є нікчемним, з наступних підстав.

Так, станом на час проведення господарських операцій між ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" та ПП „Злагода-М", дана юридична особа була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.26-27), та була платником податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються такими ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №5/2310/24713584 від 01.02.2012р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ст.228 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем за перевіряємий період правочини із вищезазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами яких є позивач та ПП „Злагода-М" укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Більш того, акт перевірки ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" ґрунтується на підставі висновків акту перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №1902/2330/32615768 від 23.12.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Злагода-М" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість з 16.10.2003р. по 30.09.2011р., якими встановлено нікчемність правочинів, про що зазначалось і представником відповідача в судовому засіданні.

До того ж, незважаючи на наявність первинних бухгалтерських документів, відповідачем в акті перевірки ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ" зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту. Як свідчить п.3.1 акту перевірки (а.с.71), в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ПП „Злагода-М" використовувались, але юридична оцінка їм не надавалась.

Тобто, відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке необхідно скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 107,30 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ДП „Формула Млин" ТОВ „Формула ТТГ".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 09 лютого 2012 року №0000032310.

Присудити Дочірньому підприємству „Формула Млин" товариства з обмеженою відповідальністю „Формула ТТГ" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 107,30 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -10.08.2012 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина