Court ruling № 25580778, 05.07.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-9798/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 02.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009

у справі № 14/214-07-4475А

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства

„Юпітер"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство „Юпітер" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення -рішення №00015022301/0 від 20.04.2007.

Постановою господарського суду Одеської області від 17.07.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 постанову господарського суду Одеської області залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаєморозрахунків з ТОВ „Зевс" за період з 01.10.2005 по 01.10.2006 та складено акт №772-23-02-22459319/86 від 13.04.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00015022301/0 від 20.04.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 193698, 29 грн.: основна платіж 29132, 29 грн., штрафні санкції 64566 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст. 1, п.7.4, пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ „Зевс" за період з 01.10.2005 по 10.04.2006 року у сумі 129132, 29 грн.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року N 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення і виконання істотних умов договорів ТОВ „Зевс" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

За умови факту здійснення господарської операції та наявності належним чином оформлених накладних, оскільки відповідно до положень п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 02.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 у справі № 14/214-07-4475А залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 02.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 у справі № 14/214-07-4475А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров