Court ruling № 25485331, 19.07.2012, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р.Справа № 2а-14065/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Ткаченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2012р. по справі № 2а-14065/11/2070

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ №0000211520/0 від 07.05.2008 р. по податку на додану вартість на загальну суму 113552,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 року відмовлено в задоволенні зазначеного позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що завідувачем сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб Ізюмської ОДПІ Коміною І.В., на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена перевірка карток особових рахунків Ізюмського КП теплових мереж (32284148) з питань дотримання вимог податкового законодавства по своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 30.03.06 по 12.03.08 року, про що складено акт №1024/1510-32284148 від 22.04.2008р. (а.с. 16 т. 1).

На підставі висновків акту перевірки, яким було зафіксовано порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Ізюмською ОДПІ у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000211520/0 від 07.05.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 113552,00 грн. (а.с. 22 т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань за період з 30.03.2006 р. по 12.03.2008 р.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача правомірними, з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відобразив в акті перевірки декларацію №3004 від 20.03.2006 р, по якій строк сплати податкового зобов'язання позивачем було порушено.

Підприємству позивача за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 227105,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано штрафні санкції у розмірі 113552,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась сплата податкових зобов'язань, між тим, у реквізиті «призначення платежу» конкретне призначення платежу, тобто по якій декларації він здійснюється, у платіжних дорученнях було відсутнє.

Пунктом 7.7 статті 7 закону № 2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Через відсутність призначення платежу в платіжних дорученнях відповідачем платежі розподілялися відповідно до приписів п. 7.7 статті 7 закону № 2181.

Отже, враховуючи те, що позивачем не підтверджено документально сплату податкових зобов'язань саме за декларацією № 3004 від 20.03.2006 р., колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо розподілення платежів відповідно до приписів п. 7.7 статті 7 закону № 2181.

Відповідно до п.п. 17.1.7 ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу,

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів про сплату податкового зобов'язання у розмірі 227105,00 грн. по податковій декларації № 3004 від 20.03.2006 р. у строки визначені чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2012р. по справі № 2а-14065/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2012 р.