№ 25388658, 19.07.2012, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 р. м. Львів № 2а-4055/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Івашків В.І., представника позивача Водолазького Д.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 16670,36 грн., отриманих ним у зв'язку з перебуванням на обліку у центрі зайнятості, з них 2716,76 грн. -виплачена допомога по безробіттю, 13953,60 грн. -дотації, витрачені на працевлаштування відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний отримував доходи на підставі трудових угод з ТОВ «Компанія «Сейф Варта», але про ці обставини центру зайнятості не повідомив. В результаті, з 09.03.2011 року по 30.06.2011 року відповідачу безпідставно виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 2716,76 грн., а також безпідставно було витрачено кошти на створення додаткового робочого місця для його працевлаштування в сумі 13953,60 грн. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи двічі повідомлений завчасно належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судових викликів. Заперечень на позовну заяву чи клопотань процесуального характеру до суду не подавав. За таких обставин суд ухвалив на підставі ст.ст. 71, 128 КАС України розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідача.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

Згідно з п. 3 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які, зокрема, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за вказаним Законом та Законом України «Про зайнятість населення»належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.

Відповідно до вимог пп. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до наказу від 09.02.2011 року № НТ 110209 ОСОБА_2, на підставі його заяви, було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За час перебування на обліку в центрі зайнятості, а саме з 09.03.2011 року по 30.06.2011 року відповідач отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 2716,76 грн. Крім того, з метою працевлаштування ОСОБА_2 з 01.07.2011 року виділялись дотації для роботодавця -фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, призначені для створення робочого місця та виплати заробітної плати відповідачу. Загальна сума коштів, витрачена на таку соціальну послугу для ОСОБА_2, становить 13953,60 грн.

На підставі отриманих під час розслідування страхового випадку та обґрунтованості отримання виплат матеріального забезпечення відомостей від податкового органу з'ясувалось, що ОСОБА_2, будучи зареєстрованим у статусі безробітного, отримував дохід відповідно до умов трудових угод з ТОВ «Компанія «Сейф-Варта»від 09.03.2011 року та 05.04.2011 року, на підставі яких він працював охоронцем території автомобільної стоянки розважального центру «Мі 100». Про факт свого працевлаштування, яке судячи з умов договору від 09.03.2011 року, відбулось одночасно з отриманням статусу безробітного, відповідач не повідомив центр зайнятості.

Отже, станом як на дату одержання статусу безробітного, так і під час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач вже належав до категорії зайнятого населення, тому не мав права на отримання такого статусу. Приховування відповідачем факту його працевлаштування зумовило безпідставну виплату йому допомоги в сумі 2716,76 грн., а також необґрунтовані витрати на створення робочого місця для його працевлаштування на загальну суму 13953,60 грн.

21 березня 2012 року Львівський міський центр зайнятості надіслав ОСОБА_2 претензію про необхідність повернення безпідставно отриманих коштів у зв'язку з безробіттям, а також коштів, витрачених на його працевлаштування. Втім, відповідач зазначену вимогу позивача не виконав. Станом на дату судового розгляду справи відповідач так і не повернув Львівському міському центру зайнятості коштів в сумі 16670,36 грн.

З урахуванням наведеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122; ідентифікаційний код 25555035) заборгованість в сумі 16670 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень 36 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.