Court ruling № 25367297, 18.07.2012, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 р.Справа № 2-а/1570/159/2011

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -Яковлєва О.В.,

суддів -Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0009911520/0 від 21.10.2010 року - задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивачем неправомірно включено накладні до складу податкового кредиту, у періоді в якому вони фактично отримані, оскільки списання коштів відбулося у звітному періоді, а тому позивач мав право на формування податкового кредиту у тому ж звітному періоді. Крім того, позивачем не подано до податкового органу скарги на свого контрагента, яким не видано вчасно податкову накладну позивачу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28 вересня 2010 року по 05 жовтня 2010 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №599/15-2/19349403/233 від 08.10.2010 року, яким встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством до складу податкового кредиту в перевіреному періоді неправомірно включено суми ПДВ по податкових накладних попередніх періодів, на загальну суму 28870,35 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення №0009911520/0 від 21.10.2010 року, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, в сумі 28870,35 грн., та застосовано штрафні санкції з цього податку, в сумі 14435,18 грн.

За результатом встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 Закону).

Відповідно до п. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 вищевказаного закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 даного закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи з аналізу вказаних норм, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п.7.5 ст. 7 Закону та підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно п.п. 7.2.3 Закону, платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Згідно пп. 15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації».

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що Законом України "Про податок на додану вартість" не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Однак, зазначеною нормою Закону надано право подання такої скарги, а не зобов'язання покупця подавати скаргу, і відповідно не є підставою для відмови позивачу у включенні вищевказаних накладних до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищенаведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року, податкові декларації попередніх звітів, які отримані у звітному періоді.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко В.Л. Романішин