Court ruling № 25366557, 19.04.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-39779/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашко О.І.

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянула касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурор - Сервіс" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурор - Сервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурор - Сервіс" задоволено. Скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. Стягнуто з держбюджету на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 7981554 гривень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року скасовано в задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фурор - Сервіс" просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року залишити в силі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема пп.7.2.7 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланові виїзні перевірки позивача щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок за березень жовтень 2008 року, яка виникла за період з лютого по вересень 2008 року, за результатами яких складено акти від 14 листопада 2008 року № 695/23/08-34538172 та від 8 грудня 2008 року № 753/23/08-34538172.

Перевірками встановлено порушення позивачем абз. «в»п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації. Наслідком наведених порушень стало завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 7981554 гривень у періоді який перевірявся. Зміст порушень полягав у не оформленні вантажно митних декларацій, які були підставою для нарахування наведеного податкового кредиту відповідно до вимог законодавства, відсутності передбачених діючим законодавством документів на підставі яких виникає право на включення сум до податкового кредиту (податкових накладних на наведену суму).

На підставі вищенаведених актів перевірок відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2008 року № 00022122308/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 5435224 гривень та від 9 грудня 2008 року № 002222308/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 2546330 гривень.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договір комісії від 1 листопада 2007 року з ТОВ «Хімпром Україна»щодо придбання каучуку. Імпорт товарів на митну територію України здійснювався комісіонером - ТОВ"Хімпром Україна" за дорученням комітента ТОВ"Фурор-Сервіс", на підставі договору комісії №1/07 від 01 листопада 2007 року, за яким ТОВ"Фурор-Сервіс" (Комітент) доручає Комісіонерові, а ТОВ "Хімпром Україна" (Комісіонер) зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний контракт на придбання товару та забезпечити доставку придбаного товару на митну територію України.

На виконання вказаного вище договору комісії комісіонер (ТОВ "Хімпром Україна") уклав від свого імені, але за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт №1 від 16 січня 2008 року (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 17 січня 2008року за №1/1), відповідно до якого ТОВ "Хімпром Україна" купує, а фірма "Alven Invest S.A." (Панама) (Продавець), продає каучук.

Згідно п. 1.3 ст. 1 та п. 2.4 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон № 168) платником ПДВ є будь-яка особа, що імпортує товари на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України.

Відповідно до пп. 7.2.7. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 7.2.7. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

У відповідності до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнюється сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Заявлені до відшкодування суми ПДВ сформовані за рахунок збереження у кожному відповідному звітному місяці від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання попереднього звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого попереднього звітного податкового періоду. При цьому суми податкового кредиту сформовані за рахунок сум податку на додану вартість, фактично сплачених митному органу при імпорті товарів на митну територію України.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, розрахованої у відповідності з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, яка не перевищує розміру податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми такого відшкодування на його рахунок у банку, то подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, ТОВ "Фурор-Сервіс" були виконані усі вимоги п.п 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які необхідні для отримання бюджетного відшкодування.

Скасовуючи постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не врахувала вищезазначені факти.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскільки постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року прийнята з порушенням наведених норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана невірно.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.220, 222, 226, 230 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурор - Сервіс" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров