Court ruling № 25322241, 02.07.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2012 р. м. Київ К/9991/321/12

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «АВА»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі № 2а-607/10/2170

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «АВА»

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання протиправними та скасування акта перевірки, податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Каховської ОДПІ у Херсонській області від 08.04.2009 № 0000362301/0, № 0000372301/0. У частині вимог про скасування акту планової виїзної перевірки від 01.04.2009 № 187/23-8/32606596 провадження у справі закрито.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки провадження закрито.

Приватне сільськогосподарське підприємство «АВА»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

01.04.2009 відповідачем проведена планова виїзна перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт № 187/23-8/32606596.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а до складу податкового кредиту -податок на додану вартість за відсутності податкових накладних.

На підставі акту перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Визнаючи нечинними податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що акт про виявлені під час перевірки порушення складений з порушенням порядку такого складання, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про визначення платникові податків податкового зобов'язання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав під час перевірки документального підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суди неповно встановили обставини у даній справі, що мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, планова перевірка фактична була проведена, про що складено відповідний акт.

Недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки само по собі не є безумовною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків податкових зобов'язань. У разі, якщо буде встановлено факт допущення платником податків зафіксованих в акті перевірки порушень та правильність донарахування податкових зобов'язань, податкове повідомлення - рішення податкового органу не може бути визнано протиправним.

Отже, при вирішенні даної справи суд першої інстанції повинен був надати оцінку зафіксованим податковим органом порушенням, які стали підставою для висновку податкового органу про заниження платником податків податкових зобов'язань.

Не можна визнати обґрунтованим відхилення судом апеляційної інстанції доводів позивача щодо фактичної наявності первинних документів, якими підтверджуються валові витрати та податковий кредит, але які не можуть бути надані позивачем через їх вилучення відповідно до протоколів обшуку та виїмки. Суд апеляційної інстанції обґрунтував таку позицію лише тим, що у позивача вилучені первинні документи переважно не за той період, що був охоплений перевіркою.

При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо вилучених конкретних первинних документів, що стосуються господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит за спірні періоди. Встановлення таких обставин має істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки, у разі вилучення документів, якими підтверджуються валові витрати чи податковий кредит, підстави для висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чи п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

При цьому, у разі дотримання платником податку вимог абз.5 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при втраті, знищенні або зіпсутті таких документів, поновлені документи до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, мають бути враховані як первинні документи, що підтверджують валові витрати.

Будь-які докази, добуті в ході проведення слідства чи в ході розгляду кримінальної справи, розгляд якої не завершено, не є підставою для звільнення від доказування. Згідно з ч. 3 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили та які є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена така постанова, в питаннях, чи мало місце діяння (порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке б полягало у віднесенні до складу валових витрат за спірні періоди витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, чи порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке б полягало у непідтвердженні податковими накладними податкового кредиту з податку на додану вартість за спірні періоди).

Висновок експертизи, добутий в ході розгляду судом кримінальної справи, який не оцінений судом у рамках такої справи, не може бути беззаперечним доказом в адміністративній справі.

До того ж, за вимогами ч. 5 ст. 75 ч. 5 ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові.

Позивачем надано копію висновку додаткової судово-економічної експертизи від 17.04.2012 у справі № 1-54/2011, проведеної згідно з постановою Каховського районного суду у справі про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно із яким стосовно заниження податку на прибуток у сумі 1002407,00 грн. у період з квітня 2005 року по березень 2008 року згідно із наданими первинними документами документально не підтверджується.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд касаційної інстанції звертає увагу суду на правильну позицію судів попередніх інстанцій про те, що акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду господарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для закриття провадження у цій частині.

Також звертається увага суду на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: «визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення». Обраний судом першої інстанції спосіб захисту (визнання податкового повідомлення-рішення нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуальний акт може бути визнано протиправним (недійсним, скасовано). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «АВА»задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло