Court ruling № 25314939, 11.07.2012, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"11" липня 2012 р. Справа № 02-03/583/10

Суддя Привалов А.І., розглянувши позовні матеріали

за позовом селянського фермерського господарства «Надія-1»(08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Кузбасова, 3, код 31845051)

до приватного підприємства «Контраст»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 1, код 13706055)

про стягнення 30305,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство «Надія-1»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Контраст»про стягнення 30305,50 грн., з яких 25303,50 грн. сума попередньої оплати та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Розглянувши подані позовні матеріали, судом встановлено, що вони не відповідають вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України та підлягають поверненню без розгляду з виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.93 № 15, при сплаті державного мита готівкою до документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, заявником в якості доказу сплати судового збору надане платіжне доручення № 10 від 03.07.2012 р. без дотримання належної форми його оформлення.

Крім того, звертаючись із позовною заявою, заявник крім вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, просить суд відшкодувати 5000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. за № 4 «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. за № 5, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Частиною третьою цієї ж постанови передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Виходячи з викладено, можна зробити висновок, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою немайнового характеру, яка має оплачуватись судовим збором за ставкою, встановленою для позовних заяв немайнового характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 ст. 2 цього ж Закону, ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірах - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більш 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З наданих до господарського суду матеріалів позовної заяви вбачається, що заявником при подачі позову надане платіжне доручення № 10 від 03.07.2012 р., згідно з яким оплата судового збору здійснена в сумі, яка підлягає сплаті при подачі позовної заяви з вимогою майнового характеру.

Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ст. 56 ГПК України із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви» № 3382-ІV від 19.05.2011 р., позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Проте, додані до позовної заяви опис вкладення у цінний лист та фіскальні чеки № 3877 від 03.07.2012 р. та № 3878 ВІД 03.07.2012 р. не можуть вважатися належним доказом направлення відповідачу копії позовних матеріалів, оскільки з доданих до матеріалів позовної заяви описів та фіскальних чеків вбачається, що копія позовної заяви направлена відповідачу 03.07.2012 р. проте як позовна заява підписана заявником 05.07.2012 р. та направлена до суду 05.07.2012 р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля на поштовому конверті, а отже у суду відсутні підстави вважати, що саме зазначена позовна заява була направлена відповідачу.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, господарський суд звертає увагу заявника, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Матеріали позовної заяви не містять доказів, які б свідчили про те, що внаслідок недотримання відповідачем зобов'язань при виконанні договору, останній своїми діями завдав позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, позовна заява не може бути прийнятою до розгляду господарським судом Київської області та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене вище, керуючись Законом України «Про судовий збір», п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву селянського фермерського господарства «Надія-1», разом з доданими до неї матеріалами, всього на 21 арк. (в т.ч. оригінали платіжного доручення № 10 від 03.07.2012 р., фіскальних чеків № 3877 від 03.07.2012 р. та № 3878 від 03.07.2012 р., опису вкладення у цінний лист від 03.07.2012 р., поштового конверту, в якому надійшла позовна заява) повернути заявнику без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Привалов А.І.