Court ruling № 25126757, 26.06.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року м. Київ К-12258/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Теко»Коопмаркет «Зборів»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року

у справі № 2-а-7440/08

за позовом Підприємства споживчої кооперації «Теко» Коопмаркет «Зборів»

до Зборівського відділення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року позов Підприємства споживчої кооперації «Теко»Коопмаркет «Зборів»(далі -позивач) до Зборівського відділення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі -відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0000302308/3963 від 23 травня 2008 року та № 0000522308 від 15 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства споживчої кооперації «Теко»Коопмаркет «Зборів»3,40 грн. судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оприбуткування готівкових коштів Підприємством споживчої кооперації «Теко»Коопмаркет «Зборів» здійснено у встановленому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством порядку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року апеляційну скаргу Зборівського відділення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та залишення без змін постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в Тернопільській області проведено перевірку магазину, що належить позивачу, щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за результатами якої складено акт № 19070027/2308/34285288 від 16 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000302308/3963 від 23 травня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 847,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято рішення № 0000522308 від 15 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі -Положення) у зв'язку з неоприбуткуванням готівки в касі підприємства за 15 травня 2008 року на загальну суму в розмірі 3 769,55 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 Положення оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Виходячи з системного аналізу норм Положення вбачається, що процедура оприбуткування готівки в касах полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем облік готівкових коштів за 15 травня 2008 року на загальну суму в розмірі 3 769,55 грн. у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій не здійснено.

Згідно з пунктом 7.3 Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»передбачено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Теко»Коопмаркет «Зборів»відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.