Court ruling № 24959842, 11.06.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2012 року м. Київ К-18713/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 р.

у справі №16/5

за позовом Приватного підприємства «Солекс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Солекс»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 р., у позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Представниками податкового органу було здійснено перевірку позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, результати якої викладені в акті від 12.09.2008 р. №0056/26/57/23/24102644.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2008 р. №0004102330/0, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 900,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 «Про переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Пунктом 1 частини 2 додатка до згаданої постанови встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Опрацювання зазначеного технічного рішення було завершено прийняттям наказу Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»та наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року №581, якими до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Таким чином, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал»суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 12 вересня 2008 року, тобто після включення зазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру, а відтак використання позивачем для надання гральних послуг гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи, свідчить про порушення ним порядку використання РРО.

Доводи позивача, які ґрунтуються на тому, що у господарській діяльності ним використовувались реєстратори розрахункових операцій, внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, обґрунтовано не взяті судовими інстанціями до уваги.

Із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касової системи «Фіскал», суб'єкти господарювання повинні вжити всіх необхідних заходів для з'ясування питання про сумісність вказаної системи із гральними автоматами, що введені в експлуатацію до її включення до Державного реєстру.

Як було встановлено судовими інстанціями, позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для переведення гральних автоматів у фіскальний режим роботи, а отже застосування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено податковим органом цілком правомірно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс»слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс»залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 р. у справі №16/5 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.