№ 24924281, 21.06.2012, Kharkiv Commercial Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5023/936/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (копія дов.№б/н від 08.12.2011р.),

відповідача -ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3 (копія угоди про надання адвокатом правової допомоги від 12.04.2012р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №989 від 24.06.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 (вх.№1625Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24 квітня 2012 року по справі №5023/936/12 (суддя Пономаренко Т.О.),

за позовом ТОВ "Таміра", м. Дніпропетровськ

до ФОП ОСОБА_2, м.Харків

про стягнення коштів у розмірі 32 097,83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг за договором про сумісне використання технологічних мереж основного користувача № 14 від 01.12.2004р. у сумі 32 097,83 грн.; також просить покласти на відповідача судові витрати. Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про сумісне використання технологічних мереж основного споживача №14 від 01.12.2004р. (а.с.4-а.с.7, том 1)

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 квітня 2012 року по справі №5023/936/12 (суддя Пономаренко Т.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61202, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495 , п/р 26003016817338 у відділенні №2 АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, МФО 351618) заборгованість у розмірі 32097,83 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (а.с.5 -а.с.9, том 2).

Відповідач з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2012 року по справі №5023/936/12 змінити, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача вартість послуг без податку на додану вартість у сумі 11463,56 грн., у стягненні суми нарахованого податку на додану вартість 5349,64 грн. та сплаченого податку на додану вартість 15824,63 грн. відмовити, а також змінити розмір судових витрат, що стягуються з відповідача. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

18.06.2012р. апелянт надав суду додаткові пояснення та клопотання про прийняття додаткових доказів (вх.№5070), які були залучені колегію суддів для повного, всебічного та об'єктивного встановлення фактичних обставин справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини, пов'язані зі змістом договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача №14/1/12 від 01.12.2004р. між сторонами. Однак, як зазначає апелянт, суд неправильно визначився із сумами податку на додану вартість, що були включені позивачем до загальної суми заборгованості відповідача.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві (вх.№4705) та уточненнях до відзиву (вх.№5101) на апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2012р. по справі №5023/936/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що предметом позову по даній справі є стягнення заборгованості за договором про сумісне використання технологічних мереж основного користувача №14/1/12 і питання щодо сплачених відповідачем сум за період з 05.03.2009р. по 31.07.2010р. у розмірі 15824,63 грн., на думку позивача, виходить за рамки позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між АК "Харківобленерго" (постачальник) та СПДФО ОСОБА_2 (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №0043.09 від 06.10.2004р. відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами (а.с.152-а.с.153, том 1).

01.12.2004р. між позивачем -ТОВ "Таміра" (основний споживач) та відповідачем - СПД ФО ОСОБА_4 (субспоживач) було укладено договір № 14/1/12 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, відповідно до умов якого основний споживач зобов'язується забезпечити можливість споживання субспоживачем електричної енергії шляхом використання свого електророзподільного обладнання, а субспоживач своєчасно сплачувати за отримані послуги.

Згідно з п.3.1 договору основний споживач має право на отримання від субспоживача оплати за надані послуги, розмір яких визначається в рахунках-фактурах.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що субспоживач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період відповідно до рахунків-фактур останнього протягом 3 днів з дати, вказаної у такому рахунку.

Відповідно до пункту 8.2.1. договору передбачена відповідальність субспоживача за прострочку платежів, передбачених цим договором, у вигляді сплати субспоживачем основному споживачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з п. 10.4 договір укладено на термін до 31.12.2005р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (а.с.16-а.с.17, том 1).

Додатковою угодою від 01.12.2004р. сторони для подальшого оформлення документів дійшли згоди щодо визначення нумерації договорів № 14/1/12 та №14 як ідентичних. В подальшому застосовувати нумерацію договору №14. Істотні умови договору при цьому залишаються незмінними (а.с.18, том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що додатковою угодою від 16.06.2005р. до договору №14 від 01.12.2004 р. сторони виклали п. 4.1. договору в наступній редакції: "Субспоживач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача в порядку передплати за два місяці наперед відповідно до рахунків-фактур основного споживача, що виставляються на підставі даних засобів обліку за попередній період з наступним перерахунком сплаченої суми у кінці розрахункового періоду. Рахунок-фактуру основного споживача субспоживач зобов'язаний сплатити протягом 3-х днів з дати отримання від основного споживача рахунку-фактури", п. 8.2.1. договору в наступній редакції: "За порушення строків сплати платежів, передбачених цим договором, субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, а також штраф у розмірі подвійної суми боргу, та триста відсотків річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України)" (а.с.19, том 1).

Додатковими угодами від 29.12.2006р., 28.12.2007р. строк дії договору пролонговано до 30.12.2007р. та 30.12.2008р. відповідно, а додатковою угодою від 29.12.2008р. строк дії договору №14 про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 01.12.2004р. продовжено до 31.07.2010р. (а.с.20-а.с.22, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що Наказом директора ТОВ "Таміра" ОСОБА_5 №10 від 25.12.2009р. затверджено тарифи на 2010р. для субспоживачів за договорами про спільне використання технологічних мереж ТОВ "Таміра", згідно з якими тарифи встановлюються у залежності від виду електричної енергії в розмірах: 0,2 коп. - з розрахунку за 1 кВт.ч. за показаннями технічних засобів обліку електричної енергії (активної) та 0,07 коп. - з розрахунку за 1 кВт.ч. за показаннями технічних засобів обліку електричної енергії (реактивної) (а.с.150, том 1).

Постановою господарського Дніпропетровської області від 02.06.2011р. по справі №29/5005/6325/2011 ТОВ "Таміра" в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 (а.с.12-а.с.14, том 1).

Відповідно до вимог ч.1 ст.25 вищезазначеного Закону, однією з функцій і обов'язків ліквідатора, який повинен виконувати з дня свого призначення, є пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Матеріали справи містять вимоги №СК-3/11/123-юр від 15.07.2011р., №СК-3/11/166-юр від 22.09.2011р. про повернення суми дебіторської заборгованості, направлені ПП ОСОБА_2, в яких, зокрема, зазначено, що з метою виконання ОСОБА_7 норм діючого законодавства та своїх зобов'язань щодо виконання умов договорів, ліквідатор ТОВ «Таміра» вимагає погасити ПП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 32097,83 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору про сумісне використання технологічних мереж основного користувача №14/1/12 від 01.12.2004р., в десятиденний термін з моменту отримання даної вимоги (а.с.28, а.с.31, том 1).

Господарським судом Харківської області вірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, у повному обсязі, що підтверджується актами надання послуг б/н від 31.03.2009р. за період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. на суму 9 918,37 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 30.04.2009р. за період з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. на суму 9958,80 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 31.05.2009р. за період з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. на суму 6 737,84 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 30.06.2009р. за період з 01.06.2009р. по 30.06.2009р. на суму 8 035,39 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 31.07.2009р. за період з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. на суму 6 191,87 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 31.08.2009р. за період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. на суму 8 430,84 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 30.09.2009р. за період з 01.09.2009р. по 30.09.2009р. на суму 10 393,12 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 31.10.2009р. за період з 01.10.2009р. по 31.10.2009р. на суму 8 044,76 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 30.11.2009р. за період з 01.11.2009р. по 30.11.2009р. на суму 8310,67 грн., у т.ч. ПДВ; б/н від 31.12.2009р. за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. на суму 9 918,37 грн., у т.ч. ПДВ (а.с.83-а.с.92, том 1); Актами здачі-прийняття № ТмРНу00000000000033 від 31.01.2010р. на суму 7446,71 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу00000000000069 від 28.02.2010р. на суму 8 852,32 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу0000000000110 від 31.03.2010р. на суму 11 137,59 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу0000000000146 від 30.04.2010р. на суму 8 265,84 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу0000000000182 від 31.05.2010р. на суму 4 446,94 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу0000000000248 від 31.07.2010р. на суму 2 650,88 грн., у т.ч. ПДВ. (а.с.93-а.с.98, том 1). В актах здачі-прийняття послуг зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Як вбачається з Акту звірки розрахунків між ТОВ "Таміра" та ФОП ОСОБА_2 за результатами розрахунків по договору №14 від 01.12.2004р., заборгованість відповідача за період з 01.01.2010р. по 31.07.2010р. склала 32097,83 грн. (а.с.99, том 1).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання за договором, не сплатив заборгованість в сумі 32 097,83 грн. за період з 01.01.2010р. по 31.07.2010р., що підтверджується вищезазначеними вимогами позивача про повернення суми дебіторської заборгованості за вих. №СК-3/11/123-юр від 15.07.2011 р. та вих. №СК-3/11/166-юр від 22.09.2011р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строку (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що відповідач станом на 21.02.2012р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 32 097,83 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що реєстрація позивача як платника податку на додану вартість була анульована, внаслідок чого неможливе додаткове нарахування ПДВ до договірної вартості послуг.

Доводи апелянта спростовуються наступним.

Закон України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент дії даних правовідносин) регламентує реєстрацію та анулювання суб'єктів господарювання платником ПДВ.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Як стверджує позивач 05.03.2009 року комісією Луцької ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість -ТОВ «Таміра»у зв'язку з встановленням факту відсутності ТОВ «Таміра»за місцезнаходженням. Зазначене рішення оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2009р. по справі №2а-17745/09/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" до Луцької ОДПІ про визнання не чинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010р. апеляційну скаргу Луцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду - без змін. Зазначена ухвала не оскаржувалась до касаційної інстанції та набрала законної сили.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія свідоцтва НБ №077699 №1001019674 від 03.03.2008р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, в якому в графі найменування платника зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Таміра».

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 06.04.2010р. ТОВ «Таміра»було направлено заяву (за вих.№67) до Луцької ОДПІ, в якій позивач просив здійснити дії щодо направлення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.002.201р. по справі №2а-17745/09/0370 з копіями відповідних документів до Державної податкової адміністрації України для внесення змін до Реєстру платників ПДВ.

Згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 (чинним у спірний період) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що ТОВ «Таміра»постійно був і є платником ПДВ, що встановлено в судовому порядку та підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за договором №14/1/12 про спільне використання технологічних мереж основного споживача було забезпечено можливість споживання субспоживачем електричної енергії шляхом використання свого електророзподільного обладнання, що підтверджується матеріалами справи.

Господарським судом Харківської області вірно встановлено, що ціна договору сторонами була узгоджена, відповідно до його умов ціна зазначалася позивачем у рахунках-фактурах, які оплачувалися відповідачем.

Згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно зі ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судова колегія зазначає, що з вищезазначених норм законодавства (чинного на момент дії даних правовідносин), умов договору та Актів надання послуг та Актів здачі-прийняття, Акту звірки рахунків вбачається, що ПДВ входить в ціну за послуги наданими позивачем відповідачу відповідно до договору №14 від 01.12.2004р.

Крім того, судова колегія зазначає, що у відповідності до норм чинного законодавства питання щодо правильності нарахування та сплати податку до бюджету не є компетенцією суду, а належить контролюючому органу - Державній податковій інспекції.

Так, відповідно до п.10.4.Закону України «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Компетенція контролюючих органів визначена і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.2.2.1. вказаного Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в межах суми основного боргу в розмірі 32097,83 грн.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2012р. по справі №5023/936/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 квітня 2012р. по справі №5023/936/12 залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.06.2012р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Білоусова Я.О.