Справа № 1-189/2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкської області в складі:
головуючого-судді ЯЦЕНКА С. Л.
при секретарі ЗАЙВЕНКО Л.М.
з участю прокурора КОРОЛЯ О.А.
адвоката ОСОБА_2.
та потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умань, а жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, до арешту не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого
-за ст. 297 КК України, -
встановив:
ОСОБА_1, 11 травня 2006 року близько 6 год. на цвинтарі с. Плоске Смілянського району, скоїв наругу над могилами - загнув металевий наконечник хреста та викрав металевий декоративний наконечник з могили ОСОБА_4., з могил ОСОБА_5. та ОСОБА_6. - металевий столик, а з могили ОСОБА_7. металеву кришку стола.
Своїми днями підсудний спричинив потерпілому ОСОБА_3 шкоду на 100 грн., а потерпілому ОСОБА_8. - на 150 грн.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підсудний винним себе визнав повністю і пояснив, що дійсно, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, викрав з могил металеві столики та зруйнував металевий наконечник хреста могили. Гроші потрібні були йому на продукти харчування.
Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Крім визнання свої вини підсудним, його винність в скоєні злочину стверджується доказами по справі добутими, відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України.
Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 297 КК України як наруга над могилою, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який по місцю проживання характеризується позитивно, в скоєному щиро покаявся, зобов'язався відшкодувати заподіяну шкоду потерпілому, а тому суд вважає за можливе, обравши йому покарання у вигляді позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від покарання з випробуванням.
Винними діями підсудного потерпілому ОСОБА_3. спричинена шкода в розмірі 100 грн., тому вона підлягає стягненню з підсудного на його користь.
Поскільки ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то його позов суд вважає за необхідне залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину
передбаченого ст. 297 КК України і призначити йому покарання - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття покарання, якщо він протягом 1-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності ст. 76 КК України зобов'язати засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися туди для реєстрації
Запобіжний захід - тримання під вартою - змінити на підписку про невиїзд, для чого звільнити його з-під варти негайно із зали суду.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк тримання під вартою з 18 квітня по 7 червня 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_3 100 грн.
Позов ЗОСОБА_8. залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1. 353 грн. 10 коп. судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВС в Черкаській області код 25574009 на рахунок 3222300300037 банк одержувач УДК в Черкаській області МФО 954018.
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення .
Головуючий:
The court decision No. 2484967, Smyla City and District Court of Cherkasy Oblast was adopted on 07.06.2007. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 1-189/2007. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: