№ 24809256, 12.06.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а/1570/6753/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року

11год.10хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №5 від 15.06.2011р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: ОСОБА_2 -за довіреністю від 01.02.2012р. №4/9/10-1010

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба в Одеській області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Сімекс», в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0001222350 від 22.06.2011р. та №0001952350 від 19.08.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, посилаючись на помилковість висновків акту перевірки з огляду на наступне. Висновки акту перевірки позивача засновані виключно на даних акту перевірки контрагента позивача. Протиправними є висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених з TOB "Свердловський доркомплект", та безтоварність угоди, що підтверджується наявними первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними. Висновки про нікчемність правочинів, про відсутність основних фондів у контрагента позивача та про його відсутність за юридичною адресою не підтверджуються належними засобами доказування. Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків не може бути підставою для висновку про її нікчемність. Наслідком ухилення від сплати податків може бути відповідальність посадових осіб лише того платника податків, який винен в такому ухиленні. Також, позивач наголошує на тому, що у органів ДПС відсутні повноваження щодо визнання правочинів нікчемними.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п п.198.6 ст.198 ПК України, з огляду того, що взаємовідносини між TOB «Сімекс»та TOB „Свердловський Доркомплект" не спричиняють реального настання правових наслідків враховуючи факти, встановлені актом перевірки ДПІ у м.Ровеньки від 26.04.2011р. №186/23/32355648. Перевіркою обґрунтовано встановлено завищення від'ємного значення ПДВ поточного звітного періоду у січні 2011р. на суму 6675грн. та зафіксовано завищення податкового кредиту по контрагенту TOB «Свердловський доркомплект»за січень 2011 р. на 230153,04грн.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

У судовому засіданні 17.05.2012р. в якості свідків були допитані засновник та директор ТОВ «Сімекс»ОСОБА_3 та засновник ТОВ «Сімекс»ОСОБА_4, які надали пояснення щодо реальності правочинів, укладених TOB «Сімекс»з TOB „Свердловський Доркомплект", викладаючи детальні обставини виконання умов, укладеного між вказаними юридичними особами, договору поставки (підписання договору, транспортування товару, його зберігання, перевірка якості, тощо).

Клопотання представника ДПІ у Приморському районі м.Одеси про відкладення призначеного на 07.06.2012р. судового засідання судом відхилено з огляду на непідтвердженість викладених у ньому обставин щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 09.06.2011р. на підставі наказу від 01.06.2011р. №1722, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси згідно розпорядження ДПА України від 24.02.1011 №48-р «Про відпрацювання підприємств»посадовою особою ДПІ у Приморському районі м.Одеси згідно п.79.2 ст.79 ПК України проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Сімекс»щодо відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB "Свердловський доркомплект", за період січень 2011р.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси складений акт перевірки №3626/23-5 від 09.06.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс»на підставі відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Свердловський доркомплект", за період січень 2011 року».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по контрагенту ТОВ "Свердловський доркомплект" за січень 2011 на суму 230153,04грн.

На підставі акту перевірки 3626/23-5 від 09.06.2011р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011р. №0001222350 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за січень 2011р. у сумі 6675грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.6 ст.198 ПК України, та №0001232350 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 223478грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА в Одеській області, яка рішенням від 09.08.2011р. №27741/10/25-0007 про результати розгляду первинної скарги частково задовольнила скаргу позивача; залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 22.06.2011р. №0001222350, скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси 22.06.2011р. №0001232350; зменшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 223248 грн. та донарахувала штрафну фінансову санкцію у розмірі 1 грн. за завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, та штрафну санкцію за завищення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1грн.

На підставі вказаного рішення ДПА відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001952350 від 19.08.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 223248грн. за січень 2011р. та донарахування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0001222350 від 22.06.2011р. та №0001952350 від 19.08.2011р., позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на протиправність та необґрунтованість висновків акту перевірки.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 тап.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З пп.75.1.2 п.75.1 ст. ПК України вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки за результатом аналізу декларації з ПДВ за січень 2011р. ТОВ «Сімекс», додатку 5 до неї ДПІ встановлено, що податковий кредит підприємства частково сформовано за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Свердловський Доркомплект»на суму 230153,04грн.

При цьому в декларації з ПДВ за січень 2011р. позивачем задеклароване податкове зобов'язання з ПДП у сумі 537853грн., податковий кредит -544528грн., чиста сума зобов'язань -6675грн.

Підставою для висновку про завищення ТОВ «Сімекс»податкового кредиту по відносинам з ТОВ "Свердловський Доркомплект" стали дані по контрагенту, що містились в акті перевірки ДПІ у м.Ровеньки від 26.04.2011р. ТОВ "Свердловський Доркомплект".

Актом перевірки ДПІ у м.Ровеньки від 26.04.2011р. № 186/23/32355648 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Свердловський доркомплект" з питань виявленої недостовірності даних по факту взаємовідносин з TOB «ПКФ «Дельта», що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки на ТОВ "Свердловський доркомплект" відсутні трудові. ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ "Свердловський доркомплект" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, підприємство не знаходилось за юридичною адресою згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності, ТОВ «Сімекс»є вигодо набувачем та ним штучно сформовано податковий кредит на суму 230153,04грн.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України та завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Свердловський доркомплект" за січень 2011 на суму 230153,04грн.

Наслідком таких висновків стало прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011р., яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 6675грн. та податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 223478грн. за основним платежем.

ДПА в Одеській області при розгляді первинної скарги позивача зазначила, що завищення податкового кредиту у січні 2011р. призвело до завищення від'ємного значення ПДВ поточного звітного періоду на суму 6675грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011р. на 223478грн., у зв'язку з чим зобов'язало ДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення форми В1 про зменшення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 223248грн., що й було виконано ДПІ податковим повідомленням-рішенням №0001952350 від 19.08.2011р.

Однак, на думку суду такі висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним взаємовідносинам ТОВ «Сімекс»з контрагентами.

Господарські відносини між TOB «Сімекс»та TOB «Свердловський доркомплект»у січні 2011р. ґрунтувались на договорі поставки №80 від 01.10.2010р., згідно якого TOB «Свердловський доркомплект»є продавцем, а TOB «Сімекс»- покупцем товару -вугілля українського походження, визначеної якості, в кількості, строки та за цінами, вказаними в Додатках до договору (зокрема, додаток 10, яким узгоджені марка, кількість, ціна, загальна вартість, строки поставки, умови оплати, якість товару, підтверджена сертифікатом якості незалежної компанії «Інколаб Сервіс».

Товар був переданий позивачу відповідно до видаткових накладних РН-0000005 від 25.01.2011р., РН-0000004 від 29.01.2011р., РН-0000003 від 28.01.2011р., у зв'язку з чим сторонами договору були підписані акти приймання передачі вугільної продукції від 28.01.2011р. та 29.01.2011р.

TOB «Свердловський доркомплект»виписані позивачу наступні податкові накладні: №1 від 28.01.2011р. на суму 453428,56грн, у т.ч. ПДВ -75571,43грн., №2 від 29.01.2011р. на суму 628091,71грн, у т.ч. ПДВ -104681,95грн., №5 від 28.01.2011р. на суму 299398грн, у т.ч. ПДВ -49899,67грн.

Вказаний товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що вбачається з наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень та банківських виписок.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товару, включення цих витрат до валових витрат, оплати товару, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та повністю спростовують бездоказові припущення відповідача про нікчемність договору поставки з TOB «Свердловський доркомплект»та безтоварність вказаних вище операцій (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, договір, додаток до договору, банківські виписки, акти приймання-передачі, квитанції про приймання вантажу від відправника на адресу одержувача -ТОВ «Сімекс», накладні на маршрут або групу вагонів на вантаж -вугілля кам'яного).

За клопотанням позивача до матеріалів справи залучено копії договору №79 від 20.10.2010р., за яким ТОВ «Сімекс»зобов'язалось поставити ТОВ «Тіко-Констракшн»вугілля українського походження, з додатком №8; договір транспортної експедиції з ПП «Л-Сервіс»; договір №43 від 26.01.2010р. з ТОВ «Інколаб-Сервіс»на надання послуг з відбору проб та проведенню лабораторних випробувань зразків вугілля з рахунками-фактурами, атом виконаних робіт та доказами оплати послуг по сертифікації вугілля. Наявність цих документів є додатковим аргументом на користь висновку про реальний характер господарських операцій з придбання вугілля у ТОВ «Свердловський доркомплект»та придбання товару для подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності ТОВ «Сімекс».

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних імперативних норм законодавства лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними у матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB «Свердловський доркомплект»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до яких платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу TOB «Свердловський доркомплект»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься, як і зауважень щодо оформлення податкових накладних з порушенням вимог діючого Порядку.

Аналізуючи підставність висновків акту перевірки ТОВ «Сімекс», суд встановив, що відповідачем не спростована у встановленому законом порядку реальність господарських операцій (їх товарність), не встановлено порушень в оформленні первинних документів, складених на виконання умов договору з контрагентом , такі документи ДПІ взагалі не витребовувались та не досліджувались, натомість, єдиною підставою встановлення їх фіктивності слугували дані акту перевірки контрагента, оціночні судження та припущення стосовно можливості здійснення цим контрагентом господарських операцій у відповідних обсягах, які в жодному разі не мають установленої сили для суду в питані, чи мали ознаки фіктивності та безтоварності господарські відносини позивача з TOB «Свердловський доркомплект»у перевіряємому періоді.

Тобто, негативні наслідки для ТОВ «Сімекс» у вигляді зменшення від'ємного значення суми ПДВ та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ мали місце як результат прийняття до уваги при перевірці виключно відомостей акту перевірки контрагента, а також необґрунтованого висновку про нікчемність угод з вказаним контрагентом.

Проте судом встановлено, що висновки по контрагенту -TOB «Свердловський доркомплект», що міститься в акті перевірки ДПІ в м.Ровеньки від 26.04.2011р., цілком спираються, в свою чергу, на акт перевірки контрагента TOB «Свердловський доркомплект»- ТОВ «ПКФ «Дельта»- від 28.03.2011р. №168/23-37287667, складений Ленінською МДПІ у м.Луганську, в якому з аналогічних мотивів зроблений висновок про нікчемність угод ТОВ «ПКФ «Дельта»та безпідставне формування податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2011р. на суму 2608610грн., у т.ч. по контрагенту TOB «Свердловський доркомплект».

Таким чином, в основі висновків ДПІ стосовно позивача по ланцюгу перевірок платників -контрагентів лежать дані перевірки ТОВ «ПКФ «Дельта».

Проте постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. №2а-4694/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011р., визнано протиправним та скасовано наказ Ленинської МДПІ №565 від 25.03.2011р., яким призначено позапланову перевірку ТОВ «ПКФ «Дельта», за результатами якої було складено акт перевірки ПКФ від 28.03.2011р.

Встановлення протиправності проведення перевірки ТОВ «ВКФ «Дельта»судовим рішенням виходячи з вищевикладеного усуває підґрунтя оскаржених висновків стосовно ТОВ «Сімекс».

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вимог п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Пунктом 2, ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час укладення угоди між ТОВ «Сімекс»та його контрагентом TOB «Свердловський доркомплект»та її виконання були дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наголошуючи на нікчемності угоди, укладеної позивачем з TOB «Свердловський доркомплект», відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Сімекс»та TOB «Свердловський доркомплект» договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутнє судове рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором повністю підтверджується первинними документами в матеріалах справи, зворотнє відповідачем не доведено в ході розгляду справи в суді.

Крім того, позивачем надано суду копію акту планової перевірки від 14.11.2011р. №8204/23-50/31228894 за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. яким не встановлено завищення позивачем податкового кредиту за січень 2011р. на 230153,04грн. по відносинам з ТОВ «Свердловський доркомплект», чим також підтверджується обґрунтованість висновків суду стосовно відсутності будь-яких інших підстав для оскарження висновків ДПІ, ніж одержані від інших податкових органів акти перевірок контрагентів по ланцюгу постачання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлену судом необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Сімекс»вимог чинного податкового законодавства, завищення податкового кредиту по податку додану вартість, від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ, відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування та задоволення позову ТОВ «Сімекс» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба в Одеській області, про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0001222350 від 22.06.2011р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0001952350 від 19.08.2011р.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2012р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

12 червня 2012 року.