Court ruling № 247974, 04.07.2006, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

КОПІЯ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф

Заїки М.М.

при секретарі Малиніній О.Ю.

за участю представника позивача Шерстило М.Я

розглянувши у судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львована рішеннягосподарського суду Львівської області від 23.08.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2005р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнафт-Львів» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.08.2005р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнафт-Львів» (далі ТОВ «Юнафт-Львів»)до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.03.2005р. № 0001482324/0/23-2/31074224 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8000грн. та штрафні санкції з цього податку в розмірі 4 000грн.Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 09.03.2005р. № 0001482324/0/23-2/31074224. Стягнуто з ДПІ у Галицькому районі м. Львова на користь ТОВ «Юнафт-Львів» державне мито в сумі 85, 00грн. і 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2005р. апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.08.2005р. залишено без змін.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала касаційну скаргу, в якій просить рішеннягосподарського суду Львівської області від 23.08.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2005р. скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Юнафт-Львів» за період з 01.07.2002р. по 01.10.2004р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова було складено акт від 16.02.2005р. № 100/23-2/31074224 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат було зайво віднесено в ІІІ кварталі 2002р. суму витрат у розмірі 26700, 00грн.

Відповідно до декларації про прибуток підприємства за І квартал 2002р.,яка була подана позивачем до податкового органу 30.04.2002р. сума валових витрат становила 216100, 00грн. В листопаді 2002 року позивачем була подана нова (уточнююча) декларація про прибуток підприємства за І квартал 2002р., в якій загальна сума валових витрат становила 242800, 00грн. та загальну декларацію про прибуток підприємства за 9 місяців 2002р. в якій у рядку 23 «коригування сум витрат не віднесених до складу валових витрат або не врахованих в минулих звітних періодах підприємством» включена сума 26700, 00грн. До цих декларацій позивачем було додано лист, в якому позивач підтвердив помилковість заповнення попередньої декларації про прибуток підприємства за І квартал 2002р., а саме рядків 12.9.1 та 12.16, що вплинуло на результати рядків за кодами 32 «Загальна сума валових витрат» та 36 «Оподаткований прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 % до перенесення збитків на наступні податкові квартали».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Згідно п.п 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже наведенні вище норми законодавства України надавали всім платникам податків право на виправлення будь-яких помилок, які виявляються ними у поданих раніше податкових деклараціях за умови подання нової податкової декларації.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка обставин по справі дана вірно, а томукасаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.08.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2005р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнафт-Львів» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І.Співак

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга