Court ruling № 2475277, 11.02.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-21373/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді:Костенка М.І.

суддів: Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Карася О.В., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” до 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі 2) Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання нечинним розпорядження, за касаційною скаргою Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006р. та Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі №А27/194, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року Відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинним розпорядженняДержавної податкової інспекції у Інгулецькому районі м. Кривого Рогу від 21.05.2003р., правонаступником якої є Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі.

Постановою Дніпропетровського господарського суду від 16.01.2006р., залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі №А27/194 позов було задоволено. Свої рішення суди обґрунтовують тим, що п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. чітко передбачає можливість віднесення до податкового кредиту сум незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006р. та Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі №А27/194 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що судами при прийнятті судових рішень було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме норми п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а також порушено норму ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У ході розгляду справи було встановлено, що ДПІ у Інгулецькому районі м. Кривого Рогу проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.01.2003р., про що складено відповідний акт від 19.05.2003р. №23/1-06/17-00191000. На підставі вказаного акту ДПІ у Інгулецькому районі м. Кривого Рогу було прийнято розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість. Згідно з вказаним розпорядженням зменшено суму бюджетного відшкодування позивача на 385225,50 грн.

У спірному розпорядженні податковий орган зазначає, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по виконаних роботах окремих обєктів незавершеного будівництва, які не введено в експлуатацію та вартість яких не відноситься до складу валових витрат і не підлягає амортизації. Податковий орган також вказує, що в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму орендної плати у вересні 2002р. на 788,34 грн., жовтні 2002р. на 791,72 грн. В грудні 2002р. внаслідок виправлення позивачем помилки було завищено податкове зобовязання на 6116,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди вірно вказують, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Вказана норма чітко передбачає можливість віднесення до податкового кредиту сум незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Крім того, суди вірно зазначають, що із матеріалів справи вбачається, що податковим органом була врахована сума завищення позивачем податкового зобовязання в грудні 2002р. у розмірі 6116,10 грн., у звязку з чим сума завищення бюджетного відшкодування щодо операцій з орендної плати не була включена до суми, визначеної спірним розпорядженням.

Зважаючи на те, що обставини справи судами встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Постанови господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006р. та Ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі №А27/194 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 224, 232, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006р. та Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі №А27/194 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

О.В. Карась

М.О. Федоров

Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко

судді: підпис Н.Є. Маринчак

підпис О.В. Карась

підпис А.О. Рибченко

підпис М.О. Федоров

З оригіналом вірно відповідальний секретар О.В. Прудка