Court ruling № 24703349, 13.06.2012, Vinnytsia Regional Court of Appeal

Справа № 212/4031/2012 Провадження № 22-ц/0290/1473/2012Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 79 Доповідач: Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Оніщука В.В. і Медвецького С.К.

При секретарі : Ковальчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції від 15 лютого 2012 року про розшук майна боржника, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 по довіреності ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2012 року, встановила :

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.04.2012 р. у задоволенні вказаної скарги на постанову державного виконавця відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, неприйняття до уваги об'єктивних причин невиконання апелянтом рішення суду, неврахування часткового погашення ним заборгованості, ставить питання про скасування ухвали і постановлення нової, якою задовольнити скаргу на дії державної виконавчої служби.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що у березні 2012 р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 15.02.2012 р., одержану ним 22.02.2012 р., про оголошення в розшук, затримання та постановлення на штрафний майданчик, вилучення ключів та техпаспорту транспортних засобів, належних ОСОБА_3, а саме: Мерседес - Бенц 414 ПЕ, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, та Фольцваген LT 35, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_2. Зазначив, що постанова державного виконавця є передчасною, необґрунтованою, безпідставною та такою, що винесена з порушенням ст.ст. 40, 52 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 4.13.1., 4.13.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим просив постанову скасувати.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення було прийняте відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено.

Проте, з таким висновком поголитись повністю не можна.

Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документів на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Системний аналіз правових норм, які визначають права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, регламентують правила оголошення розшуку транспортного засобу боржника, порядок звернення стягнення на його майно, зокрема норми ст. 11, 40, 52 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.13. Наказу/Інструкції, Мінюст, від 15.12.1999, № 74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій»(редакція від 02.04.2012 р.), не даю підстав вважати оскаржувану постанову в частині затримання та постановлення на штрафний майданчик, вилучення ключів та техпаспортів транспортних засобів належних ОСОБА_3, винесеною державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

При вирішенні зазначеного питання суд не звернув належної уваги на те, що процедура тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», визначається «Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», затверджених постановою Кабінету Міністр України від 17.12.2008 р. № 1102.

За таких обставин, коли суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду скарги ОСОБА_3, ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2012 року скасувати, а питання за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції від 15 лютого 2012 року про розшук майна боржника -передати на новий розгляд до цього ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : підпис В.О.Чуприна

Судді : підпис В.В.Оніщук

підпис С.К.Медвецький