Court ruling № 24672956, 31.05.2012, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19144/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Інтерзв'язок»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Інтерзв'язок»(далі -Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -Відповідач) у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 24.11.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю. Суд першої інстанції визнав нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 24.11.2009р.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., в результаті якої складено акт № 156/23-50/30861947 від 22.07.2009р.

На підставі складеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 03.08.2009р., яким встановлено порушення позивачем пп. 4.2.9. «г»п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, пп. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, пп. 9.2.2., п. 9.12. ст. 9, пп. «а», «б»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 р. (далі - Закон № 889-ІV), яким визначено податкове зобов'язання ДП загальною сумою 48 507,50 грн., нараховане відповідно до пп. 16.4.1. п. 16.4. ст. 16, пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000р. зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 2181-III).

За результатом розгляду первинної скарги частково скасоване повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 03.08.2009р. в частині донарахування податку на доходу фізичних осіб у сумі 242,40 грн. і 484,80 грн. застосованої санкції.

За результатом розгляду повторної скарги частково скасовано повідомлення-рішення № 0001031710/30861947 від 03.08.2009р. у частині нарахованої пені у сумі 7 844,90 грн., в іншій частині - залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0001031710/30861947 від 24.11.2009р. позивач звернувся до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що законом не встановлено обов'язок та не надано права вимагати від іншого платника податків відомостей щодо реєстрації в якості суб'єкта підприємництва, платника податків, документів про сплату ним податків; послуги оператора стільникового зв'язку не є додатковим благом, а є витратами, пов'язаними з його власною господарською діяльністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про заниження зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, виплачених суб'єктам господарської діяльності -фізичним особам: СГД ОСОБА_1, СГД ОСОБА_2, СГД ОСОБА_3, СГД ОСОБА_4, СГД ОСОБА_5

По-перше, на запит суду першої інстанції відповідачем було надано документальне підтвердження того, що зазначені контрагенти позивача, вказані в акті зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами.

Крім того, відповідно до Закону для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо. Також, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Згідно п.п. 9.12.1. п. 9.12. ст. 9 чинного на той час Закону № 889-ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Зі змісту п. 9.12.1. ст. 9 Закону № 889-ІV, якщо дохід виплачується підприємством (податковим агентом) фізичній особі, яка має статус підприємця, тобто є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, який зареєстрований у встановленому законом порядку, за проданий цією особою товар (надані послуги, виконані роботи) у межах її підприємницької діяльності, це підприємство не зобов'язане нараховувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб під час здійснення виплат цим фізичним особам.

Отже, статтею 9 Закону № 889-ІV не визначено переліку документів, які свідчать, що дохід, який виплачується фізичній особі - підприємцю, є доходом від підприємницької (господарської) діяльності такої особи. Проте, судом встановлено, що позивачем під час перевірки надавалися документи, які свідчать, що фізичні особи, з якими позивач мав правові відносини, мають статус фізичних осіб - підприємців, а отриманий ними дохід є доходом від здійснення підприємницької діяльності (продажу товарів).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, підтверджується самим актом перевірки та не заперечується відповідачем, під час перевірки позивачем надано контролюючому органу копії свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ФОП ОСОБА_5, видаткову накладну № 30 від 03.07.2006р. та акт перевірки ДПІ платника податків; накладні № 117 від 02.06.2006р., № 137 від 11.07.2006р., № 138 від 11.07.2006р., які скріплені круглою печаткою СПД ФО ОСОБА_2; накладна № 21 від 03.08.2006р. скріплена круглою печаткою підприємцем ОСОБА_4 із зазначенням його ідентифікаційного номеру в ЄДР ФОП.

Таким чином вищевикладеним спростовується висновок податкового органу щодо заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб.

Щодо висновку відповідача щодо заниження суми податку з доходів фізичних осіб на суму 4 867,50 грн. колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Окружний суд дійшов висновку, що оплата послуг міжнародного роумінгу, наданого оператором стільникового зв'язку ЗАТ «КИЇВСТАР», яким користувалися працівники ДП «Інтерзв'язок»протягом 2006 - 2008 рр., не є додатковим благом для працівників.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Закону № 889-ІV додаткові блага - кошти, матеріальні цінності, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідно до підпункту «г»п. 4.2.9. ст. 4 Закону № 889-ІV доходом, отриманим платником податку від його працедавця як додаткове благо, є суми грошового або майнового відшкодування будь-яких втрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно Генеральної угоди № 3282/2001 від 18.10.2001р. з додатками та угод, зокрема, № 411988 від 25.06.2005р., укладених ДП «Інтерзв'язок»з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»надавалися саме ДП «Інтерзв'язок», яке здійснювало оплату цих послуг безпосередньо оператору зв'язку згідно рахунків.

Таким чином, вартість послуг з користування стільниковим зв'язком є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю ДП «Інтерзв 'язок», а не додатковим благом.

Крім того, відповідачем не надано доказів стосовно використання вищевказаними фізичними особами телефонних номерів саме цими особами, а також що розмови проводились такі, що не стосуються господарської діяльності підприємства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.