Decision № 24628849, 14.06.2012, Zakharivka District Court of Odesa Oblast (until 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Дата документу 14.06.2012

Справа № 1531/351/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року смт. Фрунзівка

Фрунзівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретарі Грабовій І.Г.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1,

відповідачів: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

Позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_5, зареєстрованому 07 березня 1981 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фрунзівського РУЮ Одеської області, запис № 17, і розірваному 22 лютого 1997 року актовим записом № 4 цього ж відділу.

Під час шлюбу за рахунок спільних коштів були придбані у власність житлові будинки за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Право власності на житло зареєстровано за її чоловіком -ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповіту спадкодавець не залишав, із спадкоємців першої черги є діти ОСОБА_5 -відповідачі по справі.

Позивачка не може оформити свої права на належну їй Ѕ частку вказаних будинків шляхом отримання в нотаріуса свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки воно видається на половину спільного майна у разі смерті одного з подружжя на підставі письмової заяви іншого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого.

Оскільки на день смерті ОСОБА_5 його шлюб з позивачкою було розірвано, в шлюбі вони вже не перебували, тому відсутні підстави для отримання такого свідоцтва і виділення належної позивачці частки у спільному майні можливе тільки в судовому порядку.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Також суду пояснила, що вказані вище будинки вона та покійний ОСОБА_5 купували разом за спільні кошти. Крім того, ними були закуплені будівельні матеріали, які зберігалися біля будинку по АДРЕСА_1 і які вони в подальшому використали на ремонт та перебудування будинку по АДРЕСА_2.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 проти позову не заперечує та просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні та в своєму запереченні позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що на теперішній час сплив строк позовної давності, оскільки її батько помер в ІНФОРМАЦІЯ_1, про що позивач знала, але до суду не зверталася. Крім того, стверджує, що будинок за АДРЕСА_2 купував її покійний батько за власні кошти, оскільки з початку 1991 року шлюбні відносини між її покійним батьком та позивачкою по справі фактично припинилися, хоча офіційно вони розлучилися тільки в 1997 році

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 07 березня 1981 року перебували в шлюбі, зареєстрованому відділом РАЦС Фрунзівського РУЮ, актовий запис № 17, який було розірвано 22 лютого 1997 року актовим записом № 4 цього ж відділу.

Згідно свідоцтва про право приватної власності від 27 лютого 1992 року, виданого виконкомом Фрунзівської селищної ради, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 17 від 12 січня 1995 року, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності будинок за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно чинних на час придбання нерухомого майна положень статей 22 і 28 Кодексу про шлюб та сім?ю України, обидва будинки, як майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і їх частки визнаються рівними

У відповідності зі ст. 60 СК України майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.

Згідно зі ст. 368 ЦК України майно, придбане подружжям в період шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором між ними чи законом.

Для визнання майна, придбаного в період шлюбу, об'єктом спільної сумісної власності подружжя немає значення на ім'я кого з подружжя воно оформлене та зареєстроване. Крім того, чоловік та жінка мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, судом встановлено, що спірні житлові будинки придбані сторонами в період зареєстрованого шлюбу та ведення ними спільного господарства, загального бюджету, тобто за кошти спільної праці подружжя і є їх спільною сумісною власністю. Що стосується того, що покійний ОСОБА_5 в 1995 році купував будинок по АДРЕСА_2 за спільні кошти із ОСОБА_7, то у суду відсутні вагомі докази в підтвердження цього.

Право на розпорядження часткою майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя виникає лише після її визначення.

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на розділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Таким чином, за нормами сімейного законодавства, 1/2 частини кожного з вказаних будинків є спільним майном подружжя.

У відповідності зі ст.70 СК України, а також ст. 370 ЦК України при розподілу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка рівні, якщо інше не визначено домовленістю між ними, чи договором.

Таким чином, кожен із подружжя має право на Ѕ частину у спільному сумісному майні і частка ОСОБА_1 та ОСОБА_5 становить по Ѕ частини обох будинків.

Крім того, строк позовної давності не сплив, оскільки право власності не порушено, так як відповідачі не оформили свої спадкові права на спірне майно, тобто перебіг позовної давності ще не почався.

Згідно ч.2 ст. 72 Сімейного кодексу України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 28, 60, 69, 70 СК України, ст.ст. 370, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати частку у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_5 і визнати за ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дубоссари Республіка Молдова, ідентифікаційний код НОМЕР_1, право особистої приватної власності на Ѕ частину житлових будинків:

за АДРЕСА_1, оформлений по праву власності на підставі свідоцтва про право особистої приватної власності на домоволодіння, виданого 27 лютого 1992 року виконкомом Фрунзівської селищної ради на підставі рішення № 28 від 26 лютого 1992 року, зареєстрованого Фрунзівським БТІ за номером запису 513 в книзі 4 і за реєстраційним номером 20621912 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно;

за АДРЕСА_2, оформлений по праву власності на підставі договору кпівлі-продажу, посвідченого 12 січня 1995 року за реєстром № 17 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області, та зареєстрований Фрунзівським БТІ за номером запису 571 в книзі 4 і за реєстраційним номером 25674188 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: