Court ruling № 24597548, 01.06.2012, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 червня 2012 р. № 5021/1576/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Муравйова О.В.,суддів:Бакуліної С.В., Малетича М.М., Уліцького А.М., Першикова Є.В.розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філіїпро перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 22.03.2012у справі№5021/1576/2011за позовом Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба"доПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" в особі Сумської філії ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" треті особи1.Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, 2. Міністерство інфраструктури Українипровизнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.10.2011 у справі №5021/1576/2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 рішення господарського суду Сумської області від 27.10.2011 скасовано, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2012 у справі №5021/1576/2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2012 у справі №5021/1576/2011.

Заявник у заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2012 і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі №20/5007/53/11 та від 21.09.2011 у справі №5005/3145/2011 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 344 Цивільного кодексу України, у подібних правовідносинах .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2012 у справі №5021/1576/2011, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі №20/5007/53/11 та від 21.09.2011 у справі №5005/3145/2011, на які посилається заявник, вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права.

Судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та меж перегляду справи в касаційній інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2012 у справі №5021/1576/2011, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю. При цьому Вищий господарський суд України виходив із встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи про те, що позивач є добросовісним володільцем спірних колій, оскільки, він відкрито користувався ними, і це було очевидним для всіх третіх осіб; він обслуговував та ніс витрати на утримання цих колій, тобто здійснював правомочності власника відносно спірного майна; позивач упродовж встановленого положеннями статті 344 Цивыльного кодексу України строку безперервно (з 1986 по 2011) володів спірним майном.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 №20/5007/53/11 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на приміщення, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про те, що позивач знав і розумів, що спірне майно належить територіальним громадам сіл, селищ, міст області на праві комунальної власності, крім цього позивачу було відомо, що його користування спірним приміщенням не є добросовісним. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки, позивачем вчинялися дії, які свідчать про визнання ним обов'язку повернути річ, то у даному випадку відсутня обов'язкова ознака володіння нерухомим майном по набувальній давності -безперервність володіння.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011 у справі №5005/3145/2011 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову позивачу у визнанні права власності на приміщення, зважаючи на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи про те, що звертаючись з даним позовом, позивач знав про належність спірних приміщень до комунальної власності територіальної громади міста, а отже підстави для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю відсутні.

Таким чином, зазначені судові рішення, незважаючи на подібність предмета спору, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 11114-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту " в особі Сумської філії у допуску справи № 5021/1576/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О. Муравйов Судді С. Бакуліна М.Малетич А. Уліцький Є. Першиков

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)