Court ruling № 24564907, 07.06.2012, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 1/18/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-17-88

УХВАЛА

07.06.12 Справа № 5009/2132/12

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(79039, м. Львів, вул. Луцького, буд. 2, а/с 2496) в особі Філії «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 32)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ОФІ»(юридична адреса: 69067, м. Запоріжжя, вул. Союзна, 34; фактична адреса 1: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 32 оф. 9; фактична адреса 2: 69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 1-А, оф. 46)

про стягнення 91 735 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»в особі Філії «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ОФІ»91 735 грн. 84 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду.

У позовній заяві, позивач, на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві та заборонити відповідачеві відчужувати дизельний автонавантажувач, у зв'язку із відсутністю відповідача за юридичною та фактичною адресою, невідомим позивачу місцезнаходженням автонавантажувача, а також очевидним шахрайським характером дій відповідача щодо незаконного заволодіння автонавантажувачем.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи мають бути співрозмірні з заявленими позовними вимогами та не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи.

Оцінивши на підставі наявних матеріалів позовної заяви доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а також забороною відповідачеві відчужувати дизельний автонавантажувач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування цих заходів, з огляду на наступне:

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми) яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обґрунтування заявленого клопотання, позивач посилається на відсутність відповідача за юридичною та фактичною адресою, невідомим позивачу місцезнаходженням автонавантажувача, а також очевидним шахрайським характером дій відповідача щодо незаконного заволодіння автонавантажувачем.

Як встановлено судом, наявними матеріалами позовної заяви не підтверджується наявність достатніх обґрунтованих підстав вважати, що майно та грошові кошти відповідача можуть зникнути, зменшитись за кількістю, тощо на момент виконання рішення.

Позивачем взагалі не надано будь-яких належних доказів в підтвердження заявленого клопотання (заяви), не вказано на яку саме суму слід накласти арешт та відповідні рахунки відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

До того ж, згідно зі ст. 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір, ставка якого складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Доказів сплати судового збору за подання заяви (клопотання) про забезпечення позову позивачем надано не було.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»в особі Філії «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» у задоволенні заяви (клопотання) про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя О.І. Немченко