Court ruling № 245309, 23.10.2006, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

23.10.06 Справа № 5/870-28/129А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському ра-ні м. Львова від 18.07.06 № 13279/10-0

на постанову господарського суду Львівської області від 22.06.06

у справі 5/870-28/129А

за позовом ТзОВ»Сюрприз»

доДПІ у Личаківському ра-ні м. Львова

проскасування податкового повідомлення- рішення

за участю представників сторін:

Від позивача_ - не з»явився

Від відповідача_ Саковець В.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Львівської області від 22.06.06 у справі № 5/870-28/129А, задоволено позов ТзОВ»Сюрприз». Скасовано податкове повідомлення- рішення від 19.07.06 № 0002312320/0/11412.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Зокрема, апелянт вказує, що згідно листів Львівського міського управління земельних ресурсів та Львівського обласного управління земельних ресурсів, земельна ділянка на пл. Привокзальній,1а знаходиться у фактичному користуванні позивача. Грошова оцінка цих земель становила у 2002 р.- 586,25 грв., 2003 р. 586,25 грв. за 1 кв. м. Перевіркою позивача зафіксовано, що позивач не подавав та не здійснював оплату земельного податку за 2002-2003 роки, та занизив податкові зобов»язання зі сплати земельного податку на суму 691,08 грв., що є порушенням положень Закону України «Про плату за землю». З огляду на викладене, ДПІ вважає, що ними в силу ст.. 17, ст.. 4 Закону 2181, правомірно визначено суму податкового зобов»язання у розмірі 1377,70 грв. за платежем- земельний податок з юридичних осіб.

Представник позивача наданим правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія не встановила правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегією встановлено, що зарезультатами проведеної ДПІ у Личаківському районі м.Львова комплексної позапланової документальної перевірки ТзОВ „Сюрприз", з питань дотримання податкового законодавства ( Акт від 19.07.2004 року за № 58/23-2/06725046) прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2004 року № 0002312320/0/11412, яким ТзОВ „Сюрприз" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" в розмірі 1 377,70 грн., у тому числі 691,80 грн. - основний платіж та 685,90 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Зокрема перевіркою зафіксовано, порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХП (із змінами та доповненнями), що виразилося в заниженні податку на землю на 691,8 грн., в т.ч. 2002 рік - 345,9 грн., 2003 рік - 345,9 грн. та ст. 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХП (із змінами та доповненнями), не подання до ДПІ у м. Львові звітності по податку на землю за 2002- 2003 роки.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.5 Закону… об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні. Ст. 13 даного Закону…, визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 14 Закону, юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України та щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою, податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році ( ст. 15 Закону України „Про плату за землю").

Згідно даних, наведених в листі Львівського міського управління земельних ресурсів від 21.06.2006 року № 40/1104 01-15 та згідно рішення міськвиконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998 року "Про інвентаризацію земель м. Львова", земельна далянка пл. 0,0590 га на вул. Привокзальна, 1-а знаходилась у користуванні позивача.

В той же час, згідно пояснень позивача викладених в позовній заяві, що також підтверджується рішенням Львівської міської ради від 15.08.97 № 526, в спірний період позивач не був ні власником , ні користувачем спірної земельної ділянки, так як договір оренди щодо спірної ділянки укладений між ТзОВ»Магістраль»та позивачем 26.04.95 розірваний на підставі вимоги ТзОВ»Магістраль»№ 66 від 03.09.97. Тобто, позивач припинив фактичне користування спірною ділянкою ще в 1997 році, з моменту розірвання договору оренди. Вищенаведені факти, свідчать, що у позивача не було правових підстав для сплати земельного податку.

Вищевикладене свідчить, що апелянтом прийнято спірне податкове повідомлення- рішення безпідставно, а тому суд першої інстанції підставно скасував його.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Львівської області від 22.06.06 у справі № 5/870-28/129А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк