Court ruling № 24401326, 24.05.2012, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №1490/2157/12 24.05.2012 24.05.2012 24.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/1500/12 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ,,Чорномортехфлот" (далі - ПАТ ,,Чорномортехфлот") на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 березня 2012 р. за позовом ОСОБА_2 до ПАТ ,,Чорномортехфлот" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

26 вересня 2011 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ ,,Чорномортехфлот" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, в якому зазначав, що з 5 липня 2001 р. по 25 серпня 2011 р. перебував з відповідачем у трудових відносинах. Однак при звільненні йому не були сплачено 8464 грн. 6 коп. заробітної плати, нарахованої за липень і серпень 2011 р. Тому позивач просив суд, стягнути з відповідача указану заборгованість, 3472 грн. 61 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні, 992 грн. невиплаченої нагороди за підводно-спускові години, 6473 грн. 40 коп. заборгованості за не отримані відгули, а також 3500 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

В наступному, після виплати йому 23 грудня 2011 р. заборгованості по заробітній платі, позивач позовні вимоги уточнив і просив стягнути з відповідача, крім зазначених компенсацій, ще 31099 грн. 14 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 березня 2012 р. позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 31099 грн. 14 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні, 992 грн. заборгованості невиплаченої нагороди за підводно-спускові години, 6473 грн. 40 коп. заборгованості за невикористані відгули, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, оскаржуючи рішення лише в частині стягнення заборгованості за невикористані відгули та щодо моральної шкоди, просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених і уточнених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ПАТ ,,Чорномортехфлот", працюючи на посаді водолаза з 5 липня 2001 р. Згідно заяви позивача, через несвоєчасну виплату заробітної плати, його було звільнено з підприємства за власним бажанням 25 серпня 2011 р.

Однак при звільненні відповідач не сплатив позивачу всіх належних йому сум, в тому числі, за невикористані відгули, тому він звернувся до суду за захистом порушених трудових прав.

Відповідно до статей 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Статтею 107 КЗпП України визначений порядок оплати праці у неробочі дні, згідно якого відповідач зобов'язаний нараховувати та оплачувати працівникові заробітну плату за роботу в дні відгулів, оскільки вони не були використані.

З наданих відповідачем довідок, розрахункових листів та наказів про відпустки видно, що разом із щорічними відпустками позивачу надавались відгули, але вони ним повністю не використані у зв'язку з виробничою необхідністю.

Так, у 2009 році позивач не використав 62 днів відгулів, у 2010 році - 61 день, у 2011 році - 21 день, а всього - 144 дні.

В зв'язку з чим місцевий суд ухвалив обгрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 6473 грн. 40 коп. заборгованості по заробітній платі за роботу в дні невикористаних відгулів.

Таке рішення суду відповідає ст. 18 КЗпП України, ст. 9 Закону України ,,Про колективні договори і угоди" та чинному на підприємстві Колективному договору.

Також вірно суд першої інстанції застосував положення ст. 2371 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Несвоєчасна виплата заробітної плати при звільненні та невиплата протягом тривалого часу усіх належних сум порушила конституційні трудові права позивача. Це спричинило його моральні страждання, поставило у незручне становище, змусило вживати додаткові зусилля для організації свого життя та утримання родини. Тому, виходячи із засад розумності, достатності та справедливості та врахувавши дійсні обставин справи і характер завданих позивачу моральних страждань, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Доводи апеляційної скарги указані висновки місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення місцевого суду в іншій частині не оскаржувалось, відтак, відповідно до ст. 303 ЦПК України, в апеляційному порядку не перевірялось.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ,,Чорномортехфлот" відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 березня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

< Текст >