Court ruling № 24371857, 12.04.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2012 р. м. Київ К-25304/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Усенко Є.А.

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року

по справі №2а-42299/09/2070

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Харківської філії (надалі -ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Харківської філії)

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова)

про визнання податкового повідомлення -рішення недійсним, -

встановив:

У жовтні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 23.09.2009р. №0001142310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ Комінтернівському районі м.Харкова від 23.09.2009р. №0001142310/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Харківської філії суму сплачених судових витрат в розмірі 03,40грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджено матеріалами справи, працівниками ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова була здійснена виїзна планова документальна перевірка ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Харківської філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08р. по 31.03.09р., за наслідками якої складено акт від 14.09.2009р. №2332/23-104/33886752, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 102377,09грн. за серпень 2008р.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення від 23.09.2009р. №0001142310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153565,64грн., з яких 51188,55грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім цього з акта перевірки вбачається, що висновок ДПІ стосовно завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 102377,90грн. зроблено на підставі того, що «в серпні 2008р. включено до складу податкового кредиту податкову накладну ДК «Газ України»№11145 від 31.08.2008р. з сумою ПДВ 102377,09грн., яка не була надана в оригіналі (надано факсокопія)».

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону).

Разом з тим, обмеження встановлено лише п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону згідно із яким не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДНА України від 30.05.1997 №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 за №233/2037 передбачено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як вказують суди, позивач наполягає, що Харківська філія, отримавши від ДК «Газ України»податкову накладну №11145 від 31.08.08р. із сумою ПДВ, оригінал якої було надано до перевірки, а належним чином засвідчена копія -додано до заперечень на акт перевірки, правомірно включила до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість у розмірі 102 377,09грн.

Копія з «факсової»накладної, яка як вказує ДПІ надана на перевірку, не знімалася. З актом перевірки та висновками посадові особи позивача не погодилися, про що надали відповідні заперечення.

До суду першої інстанції було надано оригінал податкової накладної №11145 від 31.08.08р., який був оглянутий судом першої інстанції в судовому засіданні, про що було зазначено в рішенні суду, скаржником не спростовується.

При цьому, сторони щодо фактичної наявності у філії оригіналу податкової накладної, реальності операції, її зв'язку з господарською діяльністю, не заперечують, ДПІ заперечує лише щодо факту надання оригіналу на перевірку.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли цілком правильного та обґрунтованого висновку про те, що прийняте спірне податкове повідомлення -рішення, яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції, є безпідставним.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак