Court ruling № 24371737, 23.02.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2012 р. м. Київ К-22357/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року

у справі №7/112

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»(надалі -ТОВ «Голден Телеком»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП)

про визнання неправомірним та скасування актів (рішень), -

встановив:

У вересні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просив визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000334210/0 від 31.05.2007р., №0000334210/1 від 27.06.2007р., №0000334210/2 від 05.09.2007р., №0000334210/3 від 20.11.2007р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009р., позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними і скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000334210/0 від 31.05.2007р., №0000334210/1 від 27.06.2007р., №0000334210/2 від 05.09.2007р. та №0000334210/3 від 20.11.2007р. Судові витрати присуджено на користь ТОВ «Голден Телеком»за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП була здійснена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Голден Телеком»з питань оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг міжнародного електрозв'язку за період з 01.04.2004р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено акт від 21.05.2007р. за №473/42-10/19028202.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість з квітня по червень 2004р.

Також зазначено, що позивачем всупереч п.п.6.1.3 п.6.1 ст.6 Регламенту міжнародного електрозв'язку віднесено доходи, отримані за послуги міжнародного телекомунікаційного зв'язку, до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, в той час як вони не є об'єктом оподаткування цим податком.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 20.11.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000334210/3, яким позивачу було донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанції вірно виходили з наступного.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про телекомунікації»законодавство України про телекомунікації складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Статтею 73 цього ж Закону визначено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про телекомунікації, застосовуються правила міжнародного договору.

15.07.1994р. Верховною Радою України ратифіковано Статут та Конвенцію Міжнародного союзу електрозв'язку, які згідно зі ст.31.3 Статуту доповнені Регламентом міжнародного електрозв'язку та Регламентом радіозв'язку.

Стаття 6 Регламенту міжнародного електрозв'язку визначає порядок здійснення тарифікації та розрахунків за використання міжнародної служби електрозв'язку.

Згідно з п.п.6.1.3 п.6.1 ст.6 вказаного Регламенту, на який посилається податковий органом, якщо у відповідності до національного законодавства якої-небудь країни передбачається податок на стягнення такси за міжнародні служби електрозв'язку, то цим податком оподатковуються, як правило, тільки ті міжнародні послуги електрозв'язку, які оплачуються клієнтами цієї країни, якщо відсутні інші угоди, що укладаються для конкретних спеціальних випадків.

Відповідно до п.2.2 ст.2 Регламенту міжнародна служба електрозв'язку визначається як надання електрозв'язку між підприємствами і станціями електрозв'язку будь-якого типу, які знаходяться в різних країнах чи належать іншим країнам, а тому позивач має відповідні правовідносини з вищезазначеними підприємствами і станціями електрозв'язку та надає їм експортні послуги в розумінні того, що ці послуги використовуються та споживаються за межами митної території України клієнтами цих підприємств-нерезидентів, що у відповідності до п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»дає право відображати доходи від цих операцій з оподаткуванням за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Крім того, суди звертають увагу на те, що п.п.6.1.3 п.6.1 ст.6 Регламенту не містить в собі імперативного припису щодо нарахування податку на стягнення такси за міжнародні служби електрозв'язку та зазначають, що згідно з національним законодавством кожної країни-учасниці вищезазначеного міжнародного договору, в тому числі й України, може бути передбачено внутрішній податок на стягнення цієї такси, яким, зокрема, в Україні є податок на додану вартість на операції, які є об'єктом оподаткування згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Послуги позивача у сфері міжнародного телекомунікаційного зв'язку за своїм механізмом та правовою природою є експортними, а тому відносяться до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою у відповідності до п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, Закон України «Про податок на додану вартість»не має протиріч з положеннями п.п.6.1.3 п.6.1 ст.6 Регламенту в частині оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою операцій по продажу послуг телекомунікаційного зв'язку, призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджується з цілком правильними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції, що підприємством не порушено п.п.7.4.3 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки в даному випадку згадана норма не підлягає застосуванню, а тому донарахування відповідачем податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції є необґрунтованим.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009 рок -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.М. Лосєв

Суддя Н.Є. Маринчак