Court ruling № 24360804, 29.05.2012, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа № 2-3959/12, 2609/14089/12

У Х В А Л А

29 травня 2012 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на майно відповідача, яке зберігається за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання сторони не викликались, що не суперечить вимогам ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали поданої заяви, співставивши їх вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної заяви виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Порушуючи питання про накладення арешту на майно відповідача, позивач не надав суду переліку належного відповідачу на праві власності майна, на яке потрібно накласти арешт, документів що підтверджують право власності на майно, не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може або намагається уникнути відповідальності або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана заява є необґрунтованою та передчасною.

Керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя