№ 24335708, 17.04.2012, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5817/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине»до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю «ТЕРЕЗИНЕ»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16.09.2011 № 146, за яким позивачу нараховано податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8925, 30 грн. (за основним платежем 7140, 24 грн. за штрафними фінансовими санкціями 1785, 06 грн.) та від 16.09.2011 № 145, за яким позивачу нараховано податкове зобовязання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 44626, 49 грн. (за основним платежем 35701, 19 грн. за штрафними фінансовими санкціями 8925, 30 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 16.09.2011 № 146, за яким позивачу нараховано податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8925, 30 грн. (за основним платежем 7140, 24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1785, 06 грн.); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 16.09.2011 № 145, за яким позивачу нараховано податкове зобовязання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 44626, 49 грн. (за основним платежем 35701, 19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8925, 30 грн.), в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київська обласна митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, Товариство з додатковою відповідальністю «ТЕРЕЗИНЕ»є юридичною особою, зареєстровано 23.12.1991 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері змішаного сільськогосподарського виробництва.

У період з 22.07.2011 по 15.08.2011 посадовими особами Київської обласної митниці Державної митної служби України проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених при митному оформленні товарів «розкидачі твердих і рідиноподібних добрив», задекларованих у товарній позиції 843240 згідно УКТ ЗЕД, що були ввезені на територію України субєктом зовнішньоекономічної діяльності - товариством з додатковою відповідальністю «ТЕРЕЗИНЕ»за період з 21.07.2008 по 20.07.2011.

За результатами перевірки складено Акт від 15.08.2011 № н49/11/125000000/05407982, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України «Про митний тариф»від 05.04.2011 №2371-ІІІ та Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі вантажної митної декларації № 125000006/8/122089 від 28.11.2008 здійснено оформлення товару «розкидачі твердих і рідиноподібних добрив»у товарній позиції 843240 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до заявленого коду УКТ ЗЕД, згідно з положеннями Закону України «Про митний тариф»від 05.04.2011 №2371-ІІІ, застосовується ставка мита - 0%.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що при митному оформленні код товару визначено невірно. Ввезений позивачем товар, враховуючи його характеристики, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, повинен класифікуватися у товарній позиції 8716, до якої відносяться причепи та напівпричепи, інші несамохідні транспортні засоби, їх частини.

З огляду на те, що за інформацією, розміщеною в мережі Інтернет на сайті компанії-виробника, вказаний товар являє собою напівпричіп - цистерну, що має шасі на колесах, тягово-зчіпний пристрій, призначений винятково для з»єднання з іншим транспортним засобом, цистерна для завантаження органічних добрив (1800 літрів), оснащений обладнанням для розподілення рідких органічних добрив. Призначення універсального розкидача органічних добрив CORDIA»- транспортування (у тому числі по шляхах загального призначення) та розкидання (розвантаження) органічних добрив у сільському господарстві.

Згідно Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей, найбільш відповідають характеру такого товару дві товарні позиції: 8432 (машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків) та 8716 (причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини).

У коментарях до товарної позиції 8432 Пояснень до УКТ ЗЕД зазначається, що до товарної позиції 8432 сільськогосподарські причепи та транспортні засоби не включаються до цієї товарної позиції, а включаються до групи 87 виключень з товарної позиції 8432.

Актом перевірки встановлено, що оскільки дані товари є несамохідними транспортними засобами, то за своїми характеристиками вони найбільше відповідають терміну, що наведений у пункті (А) коментарів до товарної позиції 8716, а саме: товар є несамохідний транспортний засіб, що обладнаний чотирма колесами, спеціальним тягово-зчіпним пристроєм та призначений винятково для з'єднання з іншим транспортним засобом за допомогою цього тягово - зчіпного пристрою. В пункті (4) (а) наведено приклад класифікації в товарній позиції 8716 таких причепів - цистерн.

Також в коментарях до товарної позиції 8716 наводиться підхід до класифікації транспортних засобів з установленими на них механізмами і т.п. Зокрема там зазначається, що класифікація агрегатів, які складаються з транспортних засобів з постійно умонтованим у них устаткуванням чи пристроями, визначається відповідно до основного призначення агрегату загалом. Тому до цієї товарної позиції включаються такі агрегати, призначення яких визначається самим транспортним засобом. З іншого боку, агрегати, призначення яких визначається устаткуванням або пристроями, що до них входять, до цієї товарної позиції не включаються. У висновку коментарів до товарної позиції 8716 зазначається, що причепи з установленими на них цистернами незалежно від того, мають вони додатково насоси для наповнення чи спорожнювання або не мають, включаються до цієї товарної позиції.

Отже, враховуючи те, що товари ідентифікуються в цілому як напівпричепи, тобто, транспортні засоби, що призначені для з'єднання з іншими транспортними засобами за допомогою тягово-зчіпного пристрою, призначеними для транспортування та розкидання (розвантаження) органічних добрив та не можуть повноцінно використовуватися у виробництві окремо без транспортного засобу, то відповідно до Правила 1, згідно з Приміткою 1 (1) до розділу XVI та тексту товарної позиції 8716 ці товари повинні класифікуватись в УКТ ЗЕД у товарній позиції 8716 (причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини).

Враховуючи те, що розпилювач рідких органічних добрив для сільського господарства вакуумна машина RDIA»на 1800 літрів, вважається відповідачем причепом з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сільському господарстві, відповідач дійшов висновку, що згідно з положеннями Закону України «Про митний тариф»від 05.04.2011 №2371-ІІІ, позивач повинен був зазначити код ввезеного товару за УКТЗЕД 8716 20 00 00. Ввезення цього товару має обкладатися митом за ставкою - 10%. Таким чином, невірне заповнення декларантом позивача графи «33»вантажної митної декларації № 125000006/8/122089 від 28.11.2008 призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом у сумі 35701, 19 грн. та по податку на додану вартість у сумі 7140, 24 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав до відповідача заперечення на акт перевірки. Розглянувши заперечення позивача, Київська обласна митниця залишила акт перевірки без змін(а.с.21,).

За результатами перевірки Київською обласною митницею на підставі статей 41, 69 Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф»від 05.04.2011 №2371-ІІІ, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 146, за яким позивачу нараховано податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8925, 30 грн. (за основним платежем 7140, 24 грн. за штрафними фінансовими санкціями 1785, 06 грн.) та від 16.09.2011 № 145, за яким позивачу нараховано податкове зобовязання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 44626, 49 грн. (за основним платежем 35701, 19 грн. за штрафними фінансовими санкціями 8925, 30 грн.).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті Київською обласною митницею про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за те, що Київська обласна митниця незаконно визначила позивачу вказане податкове зобов'язання після завершення митного оформлення товару, є протиправними і підлягають скасуванню.

Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Статтею 11 Митного кодексу України передбачено, що одним з основних завдань митних органів є забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 15 ст. 1 МКУ митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.04, № 1906-ІУ чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Закону Держмитслужба України як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України з питань, віднесених до її відання.

Відповідно до ст.42 МКУ під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Згідно з ч. 2 ст. 40 МКУ митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до п. 19 ст. 1 МКУ митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням: митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з Законом України, від 05.10.2006, № 227 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком І до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі - Конвенція), вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку І та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до ст.2 глави II Конвенції кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у додатках до цієї Конвенції.

Згідно зі Стандартним правилом 6.1. розділу 6 Конвенції усі товари, в тому числі транспортні засоби, які ввозяться на митну територію чи вивозяться з неї, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками, підлягають митному контролю. Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства (Стандартне правило 6.2).

Згідно із Стандартним правилом 3.31 для перевірки декларації на товари митна служба вживає тільки ті дії, які вона вважає необхідними для того, щоб забезпечити дотримання митного законодавства. У Стандартному правилі 6.3 розділу 6 Конвенції закріплено положення про те, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками.

Відповідно до Стандартних правил 6.4, 6.5 митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки. Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Згідно зі Стандартним правилом 6.6 розділу 6 Конвенції система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту. Згідно з визначеннями розділу 2 Конвенції "контроль на основі методів аудиту" - це сукупність заходів, за допомогою яких митна служба переконується у правильності заповнення декларацій на товари та достовірності зазначених у них даних, перевіряючи наявні у причетних до декларування осіб відповідні книги обліку рахунків, документи, облікову документацію та комерційну інформацію.

Статтею 54 МКУ передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при: перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

У ст. 69 МКУ закріплено положення про можливість здійснення митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів, зокрема, визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

З огляду на положення вищезазначених норм, перевірка правильності класифікації товарів в товарній номенклатурі як одна з операцій митного контролю може здійснюватися митним органом на підставі ст. 69 МКУ і після пропуску товарів.

Це підтверджується і нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.11, якою затверджено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок. Згідно з п. 2 цього Порядку перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою КМ України від 02.02.11 N 71, під час проведення перевірки посадові особи митного органу: вивчають, аналізують та порівнюють: відомості, зазначені у митних деклараціях та/або їх електронних копіях, що містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, а також належних до таких декларацій комплектах товаросупровідних документів; дані, що містяться в документах, отриманих від уповноважених органів іноземних держав, та інформацію, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриману від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо; приймають рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо; роблять висновок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів.

Згідно з п. 9 цього Порядку рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки.

Апелянтом зазначено, що в результаті проведення такого контролю на основі методів аудиту, зокрема, невиїзної документальної перевірки дотримання ТДВ "Терезине" законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів було виявлено невідповідність коду товарів (розподілювач рідких органічних добрив для сільського господарства), імпортованих за ВМД №125000006/2008/122089 коду УКТЗЕД, за яким ці товари мають класифікуватися.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання; при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання - 50%; при визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання 1095 днів втретє та більше -75%.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що податкове зобов'язання з ввізного мита та податку на додану вартість за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі ВМД № 125000006/8/122089 від 28.11.2008 було узгоджене в силу закону, а повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

З таким твердженням апеляційна інстанція не може погодитись, оскільки таке узгодження грошового зобов'язання відбувається з боку платника податків, і має наслідком сплату останнім узгодженої суми грошового зобов'язання. Крім того, узгодження платником податків податкового зобов'язання на момент митного оформлення товарів ніяким чином не впливає на можливість визначення контролюючим органом належної до сплати суми податкового зобов'язання у передбачених законом випадках.

Відповідно до Стандартного правила 4.1 розділу 4 Конвенції обставини, за яких виникають зобов'язання стосовно сплати мит та податків, визначаються національним законодавством. Термін, протягом якого провадиться нарахування застосовуваних мит та податків, встановлюється національним законодавством. Нарахування здійснюється у можливо короткий термін після подачі декларації на товари або іншого виникнення зобов'язань стосовно сплати мит та податків (Стандартне правило 4.2).

Відповідно до Стандартного правила 4.10 національне законодавство встановлює термін, протягом якого митна служба може вжити правових заходів для стягнення мит та податків, не сплачених у встановлений термін.

Такий термін встановлений пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з яким контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Стандартним правилом 4.14 розділу 4 Конвенції передбачено, що у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мит та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мит та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.

Наказом Держмитслужби від 04.04.05 № 238 затверджено Порядок прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД. Цим Порядком регламентовано процедуру прийняття попередніх рішень про класифікацію та кодування товарів згідно з УКТЗЕД (далі - попереднє рішення).

Відповідно до п. 1.2 розділу 1 вищезазначеного Порядку попереднє рішення - це документ установленої форми, який оформлюється на запит заявника посадовими особами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (далі - Управління) або регіональних митниць, митниць (далі - митні органи), перелік яких визначає Держмитслужба України.

Попереднє рішення приймається до моменту надання митному органу товару для здійснення митного контролю та митного оформлення (п. 1.3 Порядку).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Порядку з метою одержання попереднього рішення заявник направляє до митного органу письмове звернення про прийняття попереднього рішення про класифікацію та кодування товару в УКТЗЕД щодо класифікації одного найменування (артикула) товару. До звернення додаються документи, що містять відомості, необхідні для прийняття попереднього рішення (зовнішньоекономічний договір (контракт), технічні умови, технологічні схеми виготовлення, фотографії, креслення, дозволи й сертифікати вповноважених державних органів (у випадках, встановлених законодавством), специфікації, каталоги та паспортні дані про товар виробника, сертифікати походження, дозволи, маркувальні етикетки тощо), а у разі потреби -і зразки товару.

Згідно з п. 1.9 Порядку попереднє рішення застосовується всіма митними органами при митному оформленні.

Згідно з п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМ України від 09.06.97 № 574, ВМД використовується для декларування товарів і транспортних засобів. Статтею 81 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Дослідивши матеріали справи апеляційна інстанція зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про звернення позивача перед здійсненням митного оформлення імпортованого товару за отриманням попереднього рішення про класифікацію та кодування товару в УКТЗЕД з метою зазначення точних відомостей у ВМД, тобто, позивач самостійно визначав та вказував код товару у ВМД.

Згідно зі Стандартним правилом 3.8 розділу 3 Конвенції декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

Враховуючи вищевикладене судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Київської обласної митниці, а податкові повідомлення винесені відповідачем є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки вони були підтверджені рішенням про визначення коду товару.

Таким чином колегія суддів вважає, що митий орган правомірно дійшов висновку про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, ввізного мита, штрафних санкцій, оскільки позивачем при декларуванні товару було допущено помилку, а саме, код товару був самостійно заявлений позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про порушенням судом норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справ, а тому є всі підстави для скасування рішення.

Керуючись ст.ст., 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської обласної митниці задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.04.2012 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.