Decision № 24314444, 21.05.2012, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа № 1490/1974/12 21.05.2012 21.05.2012 21.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа 22-ц/1490/1363/12 Головуючий у першій інстанції - Коваленко І.В.

Категорія 31 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3, відповідачки - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2012 року по справі за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

(надалі - ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»)

до

ОСОБА_4

про

стягнення боргу за поставлену теплову енергію з урахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2011 року ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося з позовом до ОСОБА_5, якого в подальшому було замінено на належного відповідача ОСОБА_4 про стягнення боргу за поставлену теплову енергію з урахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Позивач зазначав, що 1 січня 2005 року між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ОСОБА_4 було укладено договір на постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у квартиру АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» виконало свої зобов'язання за договором в період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року належним чином, а відповідачка не провела оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі, просив стягнути з відповідачки 760,31 грн. боргу за теплову енергію, 87,78 грн. - інфляційних витрат та 31,75 грн. - три проценти річних, а також судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2012 року позов ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» 580,31 грн. - боргу за поставлену теплову енергію. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені вимог ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль».

В апеляційній скарзі ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просило рішення суду в частині відмови у задоволені вимог про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних та в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове про задоволення цих вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (надалі - Правила) та відповідними положеннями ЦК України.

В силу п.1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений на основі типового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с.42).

1 листопада 2005 року між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ОСОБА_4 укладено договір про постачання теплової енергії опалення та гарячого водопостачання за №491075. Згідно умов договору теплова енергія надається в квартиру відповідачки.

У підпункті 3.1.1. вказаного договору зазначено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за опалення та гаряче водопостачання в строк до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем за фактично спожиту теплову енергію згідно рахунків постачальника (а.с.7).

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року борг за надану теплову енергію відповідачки складає 580,31 грн. (а.с.60-61).

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням положень ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладення обов'язку на відповідачку щодо оплати за спожиту теплову енергію.

Разом з цим, визначаючи розмір заборгованості за спожиту теплову енергію суд першої інстанції припустився помилки та не вірно стягнув з відповідачки 580,31 грн.

Як вбачається з особового рахунку № 491075 відкритому на ім'я відповідачки за період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року за надану теплову енергію нараховано 1943,06 грн.

Згідно квитанцій наданих відповідачкою на підтвердження оплати за теплову енергію за вказаний період, остання всього сплатила 1869,11 грн. з яких 417,15 грн. борг згідно рішення суду від 19.06.2009 року, отже за спожиту енергію сплачено 1451,96 грн. (1869, 11 грн. - 417,15 грн.), борг складає 491,10 грн. (1943, 06 грн. - 1451,96 грн.), який у розмірі 421,68 грн. сплачено відповідачкою до 8 листопада 2011 року (дата подачі позову). Отже, сума боргу за спожиту теплову енергію за період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року складає 69,42 грн. (491,10 грн. - 421, 68 грн.) (а.с.95-101).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи в задоволені вимог ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена п.10 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 23 Правил та п.20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. №630, а тому положення ст. 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Відтак договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної плати.

Таким чином, правовідношення в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, оскільки ним установлена ціна договору - плата за опалення та гаряче водопостачання.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання є грошовим зобов'язанням, в якому серед інших прав і обов'язків сторін є право виконавця (кредитора) ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» вимагати від замовника (боржника) ОСОБА_4 сплати грошей за надані виконавцем послуги на його користь відповідає кореспондуючий обов'язок замовника сплати гроші.

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання поширюється на правовідносини, які склалися між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, сума інфляційних витрат за період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року становить 10,97 грн. (69,42 грн. х 1,158 = 80, 39 грн. - 69, 42 грн.) та три проценти річних від простроченої суми за вказаний період складають 3, 12 грн. ( 69, 42 грн. х 3% : 365 днів х 547 днів).

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення боргу за спожиту теплову енергію з урахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити. Стягнути з відповідачки на користь позивача 69, 42 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року, 10,97 грн. інфляційних витрат та 3,12 грн. три проценти річних.

Відповідно до ч.3 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів, враховуючи майновий стан відповідачки, а саме отримання пенсій в мінімальному розміру, вважає за можливе звільнити останню від оплати судового збору.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2012 року змінити.

Позов Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 69, 42 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 1 квітня 2009 року по 1 жовтня 2010 року, 10, 97 грн. інфляційних витрат та 3, 12 грн. три проценти річних, а всього 83 (вісімдесят три) гривні 51 копійку.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: