Court ruling № 24290408, 25.04.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К-13320/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 24.04.2012

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року по справі №18/299А за позовом Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Сантехмонтаж»№ 539 відкритого акціонерного товариства «Промхімсантехмонтаж»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Сантехмонтаж»№ 539 ВАТ «Промхімсантехмонтаж»до ДПІ у Личаківському районі м. Львова задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0004292310/0/24367/23-0 від 28.12.2006.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 75 Конституції України, ст. 9, п.31 ст.73 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3 з мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зп, ст.ст.86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №103/23-0/01415697 від 15.12.2006, складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Сантехмонтаж»№ 539 ВАТ «Промхімсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0004292310/0/24367/23-0 від 28.12.2006, яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10449,00грн. у тому числі за основним платежем 6966,00грн. та 3483,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань став висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про держаний бюджет на України на 2005 рік», а саме: занижено податок на додану вартість за 2005 рік (січень, березень) на загальну суму 6966,00грн. Внаслідок продажу продукції на ринку України за цінами нижчими собівартості такої продукції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порядок сплати податків повинен визначатись лише законами про оподаткування, а зміна податкових ставок і механізмів справлення податків і зборів (обов'язкових) платежів не можуть запроваджуватися Законом України про Держаний бюджет України на відповідний рік.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.97 року №4-зп зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше». Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

При виконанні бюджетного процесу в Україні положення правових актів застосовуються лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. 4 Бюджетного кодексу України).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Статтею 9 Закону України «Про держаний бюджет на України на 2005 рік» визначено, що базою оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами, але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення.

Крім того, пунктом 31 статті 73 Закону України «Про держаний бюджет на України на 2005 рік», з метою приведення окремих норм закону у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахування вищезазначеного, правильність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід перевірити з огляду на базу оподаткування згідно ст. 9 Закону України «Про держаний бюджет на України на 2005 рік», проте, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки обставинам справи з урахуванням зазначеної норми, що є порушенням вимог статті 159 КАС України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв