№ 24285994, 28.05.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/2209/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Пігнастому М.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення 4565,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 року до Одескього окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (надісланий поштою 26.03.2012 року) Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 4565,39 грн. Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що відповідач звернулася до Ізмаїльського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні та 06.01.2011 року відповідно до наказу директора Ізмаїльського МРЦЗ отримала статус безробітного. Під час перебування на обліку з 06.01.2011 року по 09.08.2011 року відповідач отримала допомогу по безробіттю у розмірі 4565,39 грн. В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п.5, ч. 2, ст. 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, зареєстрованого Наказом Міністерства праці та соціальної політики Укораїни, ДПА України від 13.02.2009 року № 60/62 (далі - Порядок) позивачем було встановлено, що відповідач на момент реєстрації в якості безробітного не повідомила спеціалістів районного центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення, а саме: про те, що вона зареєстрована як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, тим самим порушила ч.2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Таким чином, відповідач незаконно отримала статус безробітного та допомогу по безробіттю у розмірі 4565,39 грн. У зв'язку з цим директор Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості, прийняв рішення про повернення коштів відповідачем (наказ№ НТ 120206 від 06.02.2012р.). Для вирішення питання добровільного повернення коштів центр зайнятості надав відповідачу претензію від 17.02.2012 року про необхідність повернення коштів. Дану претензію відповідач отримала 22.02.2012р., але кошти в сумі 4565 грн. 39 коп. до теперішнього часу відповідачем не повернуті.

Ухвалою суду від 28 квітня 2012 року відкрито провадження по справі.

Предстаник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з наведених підстав.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової повістки. Заперечення та докази на спростування позовних вимог відповідачем не надані.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідач звернулася до Ізмаїльського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні та 06.01.2011 року відповідно до наказу директора Ізмаїльського МРЦЗ отримала статус безробітного.

Під час перебування на обліку з 06.01.2011 року по 09.08.2011 року відповідач отрмала допомогу по безробіттю у розмірі 4565,39 грн.

В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п.5, ч. 2, ст. 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п. 5 Порядку позивачем було встановлено, що відповідач на момент реєстрації в якості безробітного не повідомила спеціалістів районного центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення, а саме: про те, що вона зареєстрована як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, тим самим порушила ч.2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, відповідач незаконно отримала статус безробітного та допомогу по безробіттю у розмірі 4565,39 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно вимог п. «б»ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно положень п.п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідач не повідомила позивачу про те, що зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності як при написанні заяви про надання статусу безробітної, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітна.

У зв'язку даними обставинами, директор Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості прийняв рішення про повернення коштів відповідачем (наказ№ НТ 120206 від 06.02.2012р.).

Для вирішення питання добровільного повернення коштів позивач надіслав відповідачу претензію від 17.02.2012 року про необхідність повернення коштів. Дану претензію відповідач отримала 22.02.2012р., але кошти в сумі 4565 грн. 39 коп. до теперішнього часу відповідачем не повернуті.

Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданих доказів, суд вважає, що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості 4565,39 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень 39 коп.) на розрахунковий рахунок № 7170300900014, банк: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач - Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 20997047.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2012 року.

Суддя В.В.Андрухів