№ 24210778, 22.05.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/809/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ДП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що 19.12.2011 року відповідачем (далі СДПІ) була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ДП у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №480/1-5/01071315/26 від 19.12.2011 року, на підставі якого СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 2-6).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 76-78).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ДП зареєстроване та перебуває на обліку в СДПІ як платник податків, в тому числі як платник ПДВ.

19.12.2011 року СДПІ була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ДП у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року.

За результатами цієї перевірки відповідачем був складений акт №480/1-5/01071315/26 від 19.12.2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.201.6 ст.201 розділу VІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 191771 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не задекларовані контрагентом ПП «Трансзапчастина»у податкових зобов'язаннях та які не були сплачені цим підприємством в бюджет (а.с. 8-12, 72-74).

На підставі цього акту перевірки та відповідно до пп.54.3.2 п.п.54.3 ст.54, 201.6 ст.201, 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510, яким ДП було донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13, 75).

Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між ДП та ПП «Трансзапчастина»були укладені договори поставки №НХ-10-1170 від 17.09.2010 року та №НХ-10-1553 від 15.10.2010 року, на виконання яких останнє поставило позивачу товар, а ДП здійснило оплату за цей товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.26-28, 42, 45), в тому числі виданими ПП «Трансзапчастина»на ім'я ДП податковими накладними (а.с.30, 35, 46, 48).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент вказаних правовідносин, право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач, а до 17.11.2011 року і його контрагент ПП «Трансзапчастина», що не оспорював в судовому засіданні представник СДПІ.

Відповідно до ст.198.1 Податквого кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п.201.6 та п.201.7 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.201.10 ст.201 цього Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ДП податкових накладних від ПП «Трансзапчастина»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

В судовому засіданні було встановлено, що податкові накладні були передані ПП «Трансзапчастина»позивачу лише у жовтні 2011 року, у зв'язку з чим останній обґрунтовано визнання протиправним відніс ПДВ по вказаним операціям до податкового кредиту у податковій декларації за жовтень 2011 року (а.с. 54).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000011510, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ДП про визнання протиправним та скасування цього рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому посилання відповідача на те, що ПП «Трансзапчастина»не задекларував свої зобов'язання по правовідносинам з ДП та не сплатив ПДВ до бюджету, як на єдину та безумовну підставу для зменшення позивачу податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з ПДВ для сплати до бюджету, суд вважає безпідставними і до уваги не приймає, оскільки з аналізу як Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, так і ПК України вбачається, що у разі, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податків до бюджету а також щодо подання звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, і зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на формування свого податкового кредиту у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та правомірності прийнятого спірного повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Одеська залізниця»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 03.01.2012 року №0000011510 про донарахування Державному підприємству «Одеська залізниця»зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 03.01.2012 року №0000011510 про донарахування Державному підприємству «Одеська залізниця» зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 287656,50 грн., в тому числі 191771 грн. за основним платежем та 95885,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

22 травня 2012 року.